Ніхто й не помітив, як безшумно минуло 50-річчя квартету "Явір"

8 серпня 2019 року квартету "Явір" виповнилось би 53 роки. Проте ймовірно жодних вшанувань не буде, адже ніхто й не помітив, як безшумно минуло 50-річчя квартету. Не чутно нині «Явора» на жодній радіостанції, не видно на жодному телеканалі…

Про це пише на своїй сторінці у Фейсбуці журналіст Михайло Маслій.

"26 вересня 2014-го не стало баса Валентина Реуса, місяць до ювілею не дожив керівник колективу баритон Володимир Дідух (помер 7 липня 2016 року, Хтось це може зрозуміти чи пояснити, але з артистичного цеху лауреата Шевченківської премії Володимира Дідуха прийшли провести лише троє: Женя Коваленко, Олександр Василенко і баян "Явора" Роман Іванський)... Й надалі не любимо своїх і своє… І як би це неприємно комусь було чути, не винні в цьому ні москалі, ні жиди…

Чоловічий квартет ”Явір” у складі народних артистів України, лауреатів Державної премії України імені Тараса Шевченка Леся Харченка, Євгена Пруткіна, Володира Дідуха, Валентина Реуса майже піввіку тішив українців усього світу своїм самобутнім мистецтвом. Дивно, що у своїй же незалежній державі артисти, які стали золотим національним надбанням, ледве–ледве животіли. І це тоді, коли пісенна скарбниця квартету була піднесена на найвищий щабель; своїм шанобливим ставленням, любов’ю до рідного, вірою і правдою кожен зі співаків заслужив на любов, повагу і пошану в зрілому віці. Ми ж тепер навчилися вихваляти і підносити чуже, вигороджувати бездарне безголосся, не помічаючи у себе під носом національну гордість і велич.

Найконсервативніший колектив в українській поп–музиці ”Явір” зберіг для нас та наших нащадків майже дві сотні унікальних народних пісень та української естрадної класики. Знову ж боляче, що у записах на сучасних носіях квартет випущений у далекій Австралії та Канаді. У себе ж — немає нічого! Були й гарні часи у ”Явора”. Але вони залишилися у минулому, в тій державі, з якої не завжди варто брати приклад. Хоч і там було багато доброго. І в того ж ”Явора".

Володимир Дідух: "Ідея створення "Явора" належала Євгену Ігнатову. У нього був баритон з міцним фальцетом. Він брав такі високі ноти, до яких тенори не долізають. А в Миколи Гуменюка, мого земляка з Хмельниччини, було рідкісне альтіно,властиве більше жінкам. У мене нормальний баритон, який би пасував навіть опері. А четвертим був бас Валентин Реус — наш велетень біля двох метрів зросту і з 49 розміром черевиків. Ось так на базі співаків капели вирішили створити квартет. Спочатку було тріо (Реус тоді співав у Мінській філармонії). Влітку 1966 року я поїхав до батьків на Хмельниччину, в село Іванківці, що за чотири кілометри від обласного центру. Через якийсь час до мене в гості приїхали Гуменюк з Ігнатовим. Ми вечорами багато співали. В основному народні пісні. Мама моя уважно все те слухала. Навіть не маючи ніякої музичної освіти, вона сказала: ”Хлопці, з вас будуть люди! Повірте мені, з вас буде толк!”

Володимир Дідух: "Євген Ігнатов пропонував назву ”Орфей”. Відкинули — чуже слово. Хтось сказав: ”Орган”. Також заперечили, адже у іншому наголосі назва не могла існувати. Тоді Гуменюк заспівав: ”Стоїть явір над водою…” Усі схвально втішилися, адже у Тараса Шевченка, Кирила Стеценка і Якова Степового ”явір” звучить гордо. Та й слово чоловічого роду і має чотири букви, частенько зустрічається у національній літературі. Сім років ми працювали в Київській філармонії. Проти назви не заперечували й партійні функціонери. Правда, офіційно назву квартет отримав аж у 1967 році. А вже в 1969 році, повертаючись з Ленінграда у Москву, в поїзді ми дізналися про присвоєння нам звань заслужених артистів України. Колись це означало дуже багато, не те, що тепер..."

"Володимир Дідух: "А які пісні нам писали Ігор Шамо та Олександр Білаш! Шамо був надзвичайно прискіпливий до кожної ноти. Білаш же, після нашого співу, завше говорив: ”Може бути...” Близько тридцяти пісень Олександра Івановича є у нашому репертуарі. Колись ми їхали з Кракова, і Дмитро Гнатюк у купе поїзда сказав Білашеві: ”Сашко, ти думаєш, що так легко співати твої пісні? Ти так пишеш, що не кожен заспіває!” А який діапазон у Білаша! Взяти хоч би ”Ясени” чи ”Два кольори”. Хто не має голосу, не заспіває ніколи так, як він того хотів. Нині важко про це говорити, але у записах збереглося лише близько тридцяти пісень з приблизно двохсот, які ми зробили у квартетному виконанні. Чотири рази ми мали сольні концерти в Палаці ”Україна”…"

«Ми підем, де трави похилі» (вірш Андрія Малишка, музика Платона Майбороди) – співає квартет «Явір», 1978 рік.

«Ой під вишнею» (народна пісня) – співає квартет «Явір» - Олесь Харченко (тенор), Євген Пруткін (тенор), Володимир Дідух (баритон), Валентин Реус (бас) - 1982 рік.