Євген Фединський - перший з українців, хто потрапив до північної Бразилії

100 років тому, 14 грудня 1920 року, в Станіславові (сучасний Івано-Франківськ) народився мандрівник та поліглот ЕВГЕН ФЕДИНСЬКИЙ - перший з українців, хто потрапив до північної Бразилії та описав місцеві індіанські племена.

Крім нього, в родині правника та учительки було шестеро дітей, двоє померли в ранньому віці, тож залишилося п’ятеро синів, серед яких Евген (Ґеньо) був наймолодшим. В юнацькі роки, як і його старші брати, він навчався Станіславівській україномовній гімназії, вдома теж панував український дух. Старші брати Юрій та Олександр під час навчання в гімназії були активістами українського громадського життя, належали до Пласту, а згодом приєдналися до ОУН. Тому Фединські перебували під таємним наглядом польської поліції.

Після смерті батька Евгена сім’я в 1932 році переїхала до Львова. Він продовжив освіту у львівській гімназії та став студентом-сходознавцем у Львівському університеті.

Під час Другої Світової війни через патріотичну діяльність Евген потрапив до штрафбату, завданням якого було проходити мінні поля, щоб прочистити шлях для Червоної армії. Тоді Фединський втікає через заміноване поле (що було просто дивом) і якось дістався до Відня. Потрапивши у зону радянської окупації, був узятий на службу НКВД перекладачем завдяки своєму володінню 12 мовами. І цому знову вдається втекти від Совєтів - тепер аж у Бразилію.

У Бразилії його талант також був помічений. Уряд запропонував йому жити у джунглях на півночі країни х індіанським плем’ям, щоб вивчити їхню мову. Евген погодився і два роки вивчав їхню говірку, ставши першим українцем, який потрапив на північ Бразилії. Серія його листів про тамтешнє життя була надрукована в нью-йоркській газеті під псевдонімом Микола Буковий. А в Бразилії його знали під ім’ям Роберто Тамара.

З джунглів він писав листи до української еміграційної преси, мандрував та ходив на каяках морем. Пізніше оселився у Ріо де Жанейро, де працював у заповіднику Тіжука в галузі охорони природи.

Життя Евгена Фединського обірвалось після другої 1000-кілометрової прогулянки вздовж північно-східного берега Бразилії від інфаркту на 60 році життя.

По собі він залишив велику і цікаву публіцистичну й епістолярну спадщину, багату на унікальну інформацію про індіанські племена північної Бразилії. Цінності їм додає той факт, що сам автор був першим з українців, хто на власні очі бачив і вивчав їхню культуру, жив поряд з ними і описав їхнє життя українською.

На жаль, історія життя Евгена Фединського залишається маловідомою не лише для широкого загалу, а й для фахівців-етнографів. Сподіваємося, що інтерес до його особи й діяльності, пробуджений публікацією небожа, відомого журналіста Української служби "Голосу Америки" Петра Фединського, матиме продовження та спричинеться до вивчення його життєвого шляху та спадщини.