Колись у XV столітті в Нідерландах народився один чоловік – Еразм Роттердамський. Він багато мандрував Європою, викладав в різних університетах і лишив вагомий теологічний спадок. Через понад 400 років його ім’я надихне Європейську комісію затвердити програму Еразмус, що є акронімом: «Схема дії європейського співтовариства для підвищення мобільності студентів університетів». У 2014 році програму розширили, і до її назви добавили «+». Цей «+» охоплює сім чинних програм у сфері освіти, науки та спорту, однією із яких є молодіжні обміни. Про їхню суть та роль в євроінтеграції України читайте у цій статті.

Девіз Європейського Союзу – «Єдність у різноманітті». Його авторами стали школярі, які взяли участь у конкурсі на краще гасло ЄС, у березні 1999 році. Ідея конкурсу була спрямована в пам’ять утвердження концепції миру на європейському континенті, визначеної у Декларації Роберта Шумана. Сьогодні це гасло – не просто слова, а вектор, який єднає представників різних націй, народів, національних меншин та етнічних груп не лише Європи, а й усього світу. 

         Як на мене, найкращим виразником дії цього девізу є молодіжні обміни програми Еразмус+. Їхня мета проста: це зустріч молоді з європейських країн та країн-партнерів ЄС, які збираються в одному з найбільш неочікуваних міст чи сіл на території Європи та протягом 5-21 дня через інструменти неформальної освіти вивчають одну із важливих соціальних сфер. Це можуть бути теми інклюзії, сталого розвитку, рівності чи міжкультурної взаємодії. На таких зустрічах можна знайти друзів з усього світу, ділитись досвідом та збагачувати свої культурні знання.

         Координує реалізацію програм Національний Еразмус+ офіс в Україні (НЕО В УКРАЇНІ) у тісній співпраці з Делегацією ЄС в Україні. Вони забезпечують допомогу та підтримку впровадження і поширення інформації про можливості та проєкти Програми ЄС Еразмус+ у сферах вищої освіти, професійного розвитку, молоді та спорту в Україні. Відповідно до Огляду участі України в конкурсах Програми ЄС Еразмус+ 2021-2027 рр. за останні п’ять років близько 18 тисяч представників української молоді взяли участь у 1 335 проєктах навчальної мобільності. І це лише інформація щодо одного із блоків програми. Реалізаторами проєктів, які займаються відбором учасників, технічним супроводом, документацією є громадські організації. Щодо деяких проєктів учасники можуть подаватись індивідуально.

         Як відбувається відбір? Громадська організація, яка зареєстрована в Україні, і визначена відправним партнером конкретного проєкту, що його реалізовує громадська організація, зареєстрована в одній із країн ЄС, публікує на своїх сторінках чи каналах інформацію про відбір зазвичай 5-7 учасників. Кожен, хто відповідає базовим вимогам, а це: вік (переважно з 18 років), володіння англійською (розмовного рівня), зацікавленість в темі проєкту та готовність сплатити членський внесок (зазвичай 30€), може заповнити google-форму із мотивацією участі та що може заявник внести в проєкт змістовно (досвід, знання чи, наприклад, організацію вечірніх посиденьок біля вогнища). 

Після цього, якщо ваша заявка буде виділятись і ви будете саме тим кандидатом, якого бачить організація, вам прийде вітальний лист з деталями подальших дій. Потім вас додадуть у чат з іншими учасниками, познайомлять між собою, ви домовитеся про купівлю смаколиків для культурного вечора, а далі з вами комунікуватиме європейська ГО-виконавець проєкту з проханням купити квитки та заповнити потрібні документи. Залишається тільки… валіза, закордонний паспорт і незабутня дорога несподіваного місця на мапі світу.

         Ці всі події та емоції переживав безпосередньо я, автор цієї статті. Коли чоловікам, віком від 18-ти років було заборонено перетинати кордон, я часто бачив у різних телеграм-каналах з можливостями оголошення про обміни. Вони виглядали мені підозріло, і я навіть не міг уявити, що колись наважусь спробувати. Після серпня 2025 року, коли можливість перетину кордону дозволили до 23-ьох років, я подав перших вісім заявок, з яких прийшла позитивна відповідь з проєкту «DigitAll», учасників для якого відбирала полтавська ГО «Взаємопоміч». І вже в лютому 2026 року я поїхав на свій перший Еразмус+ проєкт у Литву, де разом з представниками Грузії, Литви, Латвії, Словаччини та України опановував цифрові навички для працевлаштування. 

Ми танцювали грузинські танці, співали українські пісні, частувались словацьким холодним супом та грали в латвійські ігри. Також відвідали литовську столицю Вільнюс, який прикрашений українськими стягами. Було незабутнє відчуття молодості, свободи та європейськості. «Ти – не чужий, ти – серед своїх» – такі тези спадали на думку, коли ми грали в ігри чи розмовляли про соціальні події в країнах учасників. Цей проєкт надихнув відкривати для себе ЄС ще більше, тому я подався на наступний.

         Другий молодіжний обмін минув геть зовсім нещодавно. І я ще досі духовно там – серед словацьких Карпат, у місті-спадщині ЮНЕСКО Банській Штявниці, про яку я ніколи раніше не чув. Маленьке місто із 9 тис. населення, яке потопає серед гір. Колишня гірничо-добувна столиця Словаччини, а сьогодні – туристична локація для мандрівок горами, скаутських вишколів та практик сталого розвитку з природою. Останнє стало темою нашого проєкту. Сталий розвиток (sustainability) – концепція задоволення потреб сучасного суспільства без шкоди для майбутніх поколінь. Це і про раціональне ставлення до ресурсів, і про спосіб мислення, і про збереження довкілля та навколишнього середовища. Цю тему ми не лише вивчали, а й проживали протягом дев’яти днів у старовинному будинку-музеї для скаутів з вегетаріанським харчуванням, щоденними рефлексіями на траві біля замку та ранковими пробіжками на гору Кальварію. 

Це були чудові моменти повного перевантаження мозку і пошук нового способу сприйняття світу. Ми ділилися проблемами екологічного становища наших країн, мріяли про майбутнє і єдналися між собою у розмовах, іграх чи прогулянках. Я ніколи не міг уявити, що я буду в якомусь маленькому словацькому містечку з громадянами Пакистану, Польщі, Греції та Словаччини готувати сніданок, а потім ловити задоволення від тиші під час питання ранкової кави на лавочці, з якої видно усе місто. У такі моменти ти відчуваєш не лише себе, а й те, що ти – органічна частина простору. Європи. Ти – частина Європи, ти її репрезентант і носій цінностей. За такі внутрішні метаморфози я вдячний тим ідейникам, які створили проєкти Еразмус+ і продовжують вдосконалювати їх з кожним роком.

         Молодіжні проєкти неабияк єднають. Я знайшов багато нових друзів по духу та цінностях. У мене була чудова українська команда, дружність і злагодженість якої помічали всі. Це – люди, які є особистостями та лідерами у своїх громадах чи середовищах. Вони, як і я, будуть втілювати ті практики, яких нас навчали на цьому проєкті. Адже такі практики сприяють європейській інтеграції України, про які ствердно заявило українське студентство у листопаді 2013 року. Своїми міркуваннями з приводу впливу молодіжних обмінів програми Еразмус+ на євроінтеграцію України ділиться представниця української команди Владислава Геращенко: 

         «З мого досвіду, такі проєкти дуже розвивають міжкультурну комунікацію та повагу до культурного різноманіття. Такі навички важливо здобувати саме на практиці, теорія повноцінно цього не замінить. Також такі обміни розвивають у молоді активну громадянську позицію, адже після перебування в середовищі активної та освіченої молоді, так чи інакше сам починаєш цікавитися суспільними процесами та брати в них активну участь, шукати більше можливостей для самореалізації та ділитися з іншими своїм досвідом». 

         Інший учасник, Леонід Самофалов рефлексує щодо цього ж питання так:

         «По-перше, я побачив значні відмінності між українською молоддю та молоддю з ЄС. Українська молодь більш серйозна, постійно працює та вчиться, європейська молодь навіть у 25+ досі як підлітки, вони більш життєрадісні. Але європейська молодь довела, що мені варто бути собою, не боятися посміхатися, танцювати. Завдяки всім людям, з якими я спілкувався на проєкті, з’явилося відчуття більшої цінності до себе та самоповаги».

         Молодіжні обміни навчають толерантності та єдності. На цих стовпах тримається європейська спільнота, для якої демократія, верховенство права, повага до прав людини, захист прав національних меншин є засадами, що створюють безпечний простір, де людина – є найвищою соціальною цінністю. Саме ці блоки є так званою політичною частиною Копенгагенських критеріїв, які визначають умови вступу до Європейського Союзу нових держав, і за якими рухається Україна з червня 2022 року. Розширення ЄС неможливе без розширення європейського менталітету. Це про спосіб мислення, який виховують програми Еразмус+ серед української молоді. Саме молодь стає рушієм змін та генератором ідей. З кожним молодіжним обміном, волонтерством, навчальним візитом молода людина набуває тих знань та навичок, які будують її стратегію та в результаті життєву історію. 

Якщо ви ще ніколи не були учасником таких проєктів, можливо саме зараз час пошукати свій проєкт і відчути ці трансформації на собі? Не чекайте завтра, почніть вже сьогодні!