«Зірки на снігу, зірки на снігу, Веселі зірки новорічного свята. Зірки на снігу, зірки на снігу, І ми у Карпатах, у синіх Карпатах. Я — твоє крило, Ти — моє крило, — Щастя більшого не треба. Полетімо в ніч, В неповторну ніч І крильми торкнемось неба…», - шлягерові Володимира Івасюка і Романа Кудлика «Я — твоє крило» сповнюється 50!

Про це у ФБ пише журналіст Михайло Маслій. 

"Роман Кудлик (4 травня 1941 — 21 січня 2019): «У пісні ”Я — твоє крило” Володя Івасюк у першому рядку замінив ”свічки на снігу” на ”зірки…”, йшов 1972 рік — радянська цензура цього би просто не пропустила”.

Роман Кудлик: «Був звичайний для Львова дощовий день, були в мене якісь клопоти, і, повільно обминаючи калюжі на площі Міцкевича, не одразу й почув, що мене кличуть. А коли озирнувся — бачу: біля кінотеатру імені Івана Франка стоять мій товариш львівський письменник (до речі, уродженець Буковини) Дмитро Герасимчук і незнайомий симпатичний юнак у чорному шкіряному плащі, трохи незвичному для ока, бо такі тільки–но почали входити в моду.

”Знайомся, Романе, — мовив Дмитро, — це Володя Івасюк”. Чесно кажучи, трохи інакшим уявляв собі автора пісень ”Червона рута” і ”Водограй”, що тоді буквально заполонили усе довкола і звучали щодня по радіо й телебаченню, то із естрадних майданчиків, розчинених вікон будинків, і просто на вулиці, їх наспівували і продавці морозива, і водії таксі, і вчителі, і носильники на вокзалі...

Як нині пам’ятаю, Володя тоді якось зніяковіло глянув на мене: ”Я маю вашу збірку, може, підпишете її?” Відразу відчув до нього симпатію, бо і в голосі, і в бентежному синьоокому погляді не було ні крапелиночки самовдоволення, самозакоханості — він абсолютно не сприйняв тої слави, що звалилася на нього, він, здається, у глибині душі навіть сам дивувався їй.

З 1965–го вже справді дещо пописував з Богданом Янівським, чи не найбільше ми творили для вистав. Володя про це добре знав. Тож при першій же нашій зустрічі сказав, що має бажання зав’язати творчі контакти з львівськими поетами, бо своїми текстами невдоволений, хотів би якихось глибших, значиміших. Я пообіцяв, що подумаю. Перше, що ми створили, була пісня ”Я — твоє крило”. Івасюк, якому тоді було лише 23 роки, попросив написати якийсь текст. Мелодії ще не було. Трохи посидів, поспіхом написав вірша і показав Володі. Йому не все відразу сподобалося, тому попросив переробити приспів. І почалася справжня каторга. Спочатку легенько підправив і навіть був задоволений написаним.

Перше що почув від молодого композитора: ”Знаєте, це поки що не годиться...” Самолюбство моє було дещо зачеплене, можливо, наша співдружність на цьому припинилася б назавжди, якби вчасно не відчув: йому незручно, йому прикро робити зауваження — але мусить. Так, мусить, бо — це вже зрозумів згодом — легковажності у творчості він не прощав нікому, а передовсім — собі. Тому вкотре делікатно просив мене: ”Подумайте ще... Я вас прошу...”

Я переробляв не раз, пісня народжувалася кілька тижнів. Вірш ставав щоразу кращим, природнішим. Прочитав його вимогливому та вибагливому львівському пісняреві Богдану Стельмаху. І навіть він похвалив його, а от Володя знову думав, перечитував, і нарешті сказав: ”Все–таки приспів повинен бути іншим. Таким, щоб одразу запам’ятовувався...”

Тему для твору навіяв спогад про Карпати, де з компанією друзів зустрічав Новий рік. Ми ставили свічки на снігу… Так вірш і розпочинався з цього: ”Свічки на снігу, свічки на снігу, веселі свічки новорічного свята…”

Далі в тексті було ще ”свічки на вінках”.

Йшов 1972 рік, несправедливий і суворий радянський час проти свічок: цензура цього би просто не пропустила. Тому Володя запропонував замінити ”свічки” на ”зірки”. А в приспіві з’явилися слова ”Я — твоє крило…”, що й дали назву пісні, яку нині всі знають саме такою».

Зірки на снігу, зірки на снігу ,

Веселі зірки новорічного свята.

Зірки на снігу, зірки на снігу,

І ми у Карпатах, у синіх Карпатах.

Я — твоє крило,

Ти — моє крило, —

Щастя більшого не треба.

Полетімо в ніч,

В неповторну ніч

І крильми торкнемось неба.

Зірки на вінках, вінки на воді,

Вінки на воді в синю ніч на Купала.

Зірки на вінках, зірки на воді,

І ще одна впала, на щастя нам впала.

Я — твоє крило,

Ти — моє крило, —

Щастя більшого не треба.

Полетімо в ніч,

В неповторну ніч

І крильми торкнемось неба.

Зірки відгорять, погаснуть зірки,

Та в серці не згасне їх полум’я вічне.

Бо з нами та ніч, бо з нами та ніч,

Та ніч на Купала, і ніч новорічна.

Я — твоє крило,

Ти — моє крило, —

Щастя більшого не треба.

Полетімо в ніч,

В неповторну ніч

І крильми торкнемось неба".