Спішу до вас з новиною, яка мене сьогодні приємно здивувала, оскільки ніколи не претендував на фаховість, коли ще не маю ні відповідного диплома, ні кваліфікації. Проте моя давня і пристрасна любов до української мови і теперішні пошуки в національному праві, приводять до цікавих несподіваних синтезів, які дають непоганий результат. Це, одначе, є гарним прикладом того, як можна працювати з правом творчо чи застосовувати право і свої захоплення (виявляється вони поєднувані)!

Отож, зараз в Україні триває термінологічна стандартизація, якою опікується Національна комісія зі стандартів державної мови. Зокрема одна з робочих груп Комісії займається створенням першої редакції проєкту стандарту державної мови «Правнича термінологія. Термінологія конституційного права». Для чого потрібна стандартизація? Як пишуть розробники, для того, щоб "відновити знищене в українській правничій термінології та виправити спотворене і занедбане". З власного боку можу сказати, що стандартизація - це добре: уніфікація понять, які час від часу піддаються різним модифікаціям,  значеннєвістю і це спотворює їхнє первісне розуміння, дозволить спростити правозастосувачам багато процесів у юриспруденції відповідно до принципу економії часу. 

З іншого боку стоїть питання "а яка це стандартизація? Чи вирішує вона наявні проблеми, а чи не породжує нові?". Перед робочою групою стоїть чітке завдання, передбачене ст. 43 Закону України "Про функціонування української мови як державної", а саме - збереження та розвиток державної мови через встановлення стандартів державної мови. Свідоме і навмисне уведення у Проєкт Стандарту правничої термінології англіцизмів навряд чи свідчить про "збереження та розвиток державної мови". Компенсація "право на приватність" - "прайвесі" чи "передвибори" - "праймериз" ведуть державну мову до покручів, які йдуть у розріз із законом. Вибачте, але правничі школи в Україні досі послуговуються терміном "правомочність". Що таке "правомочність"? Мошчь права? Лука Бич - український правник, голова уряду Кубанської народної республіки, у своїх працях вживає чарівний термін "правосильність". Вишукану і чарівну несплюндровану мову, яку замість урахування, робоча група попросту ігнорує, ховають у затінки історії, замість чудової нагоди її воскресіння. І тут я говорю виключно про форму, вже не зачіпаючи змісту.

Отож, у серпні ц. р. випадково натрапив на допис, де Комісія закликає долучитись громадськість до обговорення Проєкту Державного стандарту правничої термінології з конституційного права. Реченець подачі своїх пропозицій становив собою всього три дні, проте мене це зацікавило, і я встиг подати свої міркування щодо наявного проєкту. За певний час робоча група опублікувала список людей, які долучились до обговорення. Серед них: Голова ВРУ, ексголова КСУ, п'ятеро науковців провідних університетів України і я. Більшість відгуків однозначно і ствердно голосять: у такому вигляді цей Проєкт приймати не можна. Але низька кількість зацікавлених людей, які встигли дати свої зауваги, не сильно відіграли роль, проте багато з пропозицій врахували. 

На моє велике здивування з 11 моїх правок: 4 задоволено, 6 відхилено і 1 задоволена частково. Зокрема члени робочої групи погодились з моєю пропозицією увести до Стандарту  терміни "конституційне право", "конституційний процес" і "виконувач обов'язків Президента України", згадати у визначенні "Державний Гімн України" автора слів П. Чубинського (у першій редакції був згаданий лишень М. Вербицький), виключити термін "прайвесі" у зв'язку з його недоречністю, включити в синонімічний ряд до "відставка Президента України" терміна "димісія" (з лат. - відставка). Я не був певен, що вчені врахують пропозиції, оскільки мої очікування від їхньої роботи доволі високі, і певні очевидні речі, на які я наголошував вище, мали бути відкинуті ще на початку формування концепції цього Стандарту. Проте 14 жовтня ц. р. на сайті Комісії опублікована перша редакція Стандарту. Чи протримається ця редакція у довшій перспективі - покаже час. 

Резюмуючи цей нудний допис хочу звернутися до своїх колег - студентів: ми не можемо все змінити, але точно можемо долучатись і впливати на певні процеси, зокрема державотворчі. Ваша наявна база знань достатня, щоб ваші пропозиції враховували і дослухалися до Вас. Тішуся, що мій невеличкий слід залишився у цьому Стандарті, хоча сам Стандарт явно не відображає очікування спільноти і не є справді тим, що визначалось на початку роботи над його створенням.