Ключовим для внутрішньої політики України і стратегічно важливим для долі українського народу є на сьогодні питання землі. І тут не можна легковажити ні у прийнятті офіційних рішень, ні в реакції на такі дії.

Нове керівництво України вже визначилося зі зняттям мораторію на продаж земель с/г призначення, по телебаченню активно ведуть пропаганду доцільності такого рішення. Але, як підтверджують соціологічні опитування, велика більшість громадян України проти відкриття ринку землі в сучасних зовсім непідготовлених умовах. Бо інтуїтивно бачить загрози великих втрат для країни загалом чи для себе особисто.

Первинний урядовий проект містив відверто цинічні положення: 1) максимально допустимий обсяг купівлі одним суб’єктом становив 0,5 % від усіх с/г земель (а це означає, що 200 суб’єктів можуть скупити всі сільськогосподарські землі, тобто 70% території держави); 2) право на купівлю землі надавалось й іноземним власникам.

Такі наміри були вкрай негативно сприйняті українськими громадянами, у тому числі й фермерами. Тому на телемарафоні президент України В. Зеленський обнадійливо заявив, що не допустить прийняття такого закону, який суперечитиме інтересам українських с/г виробників та громадян загалом, зокрема, унеможливить на тривалий час продаж землі іноземцям. Але у таку справу не могли не втрутитись різні тіньові структури. Тому заяву президента вони хитро обійшли. І в новому проекті начебто зазначається, що іноземні компанії не мають права купувати українську землю до 1 січня 2024 року, але за винятком (а у винятках завжди прихована небезпека) тих, хто зараз орендує такі землі (а їх чимало). Важливо зауважити, що у Польщі заборона для іноземців купувати землю діяла 12 років.

Про що свідчать величезні площі землі, які планується надавати в одні руки? Про те, що в аграрній політиці буде проігноровано інтереси середніх (фермери) та дрібних виробників, а ставку зроблено на власників астрономічних площ. Це може мати катастрофічні наслідки для сільської місцевості, бо ні села, ні українські селяни їм уже будуть і не дуже потрібні (найняти робітників вони зможуть і в Центральній Азії).

Окрім того, вони матимуть ще й простір для організації різних геополітичних проектів. А соціально-економічне піднесення сільської місцевості потребує протилежного – зміцнення фермерства та кооперації дрібних с/г виробників.

Швидке відкриття ринку землі поєднується з пропагандою різних міфів. Один з найпоширеніших: ВВП України зросте на 1,5-2 %. Завдяки чому? Насправді, навпаки, багато орендарів в очікуванні результатів торгів взагалі перестануть обробляти землю. За деякою інформацією, уже зараз не хочуть сіяти озимі. Тобто реально можна очікувати на суттєвий спад с/г виробництва.

Другий міф: значна частина земель буде передана ОТГ, а ті зможуть її продати і забезпечити таким чином стійкий розвиток громади. Але зрозуміло, що продати землю можна один раз і сподіватися, що це вирішить проблеми громади – велика ілюзія. Очевидно, що більш правильним є здача таких громадських земель в оренду на вигідних умовах, що своєю чергою вимагає оптимізації орендних відносин.

А який загальний висновок з такого аналізу? Відповідаю: зняття мораторію є недоцільним і непідготовленим, а законопроект зовсім неприйнятним. Разом з тим, очевидно, що готувати земельну реформу потрібно. Бо уже є земельні паї, тобто приватна власність на землю, і є ті, хто бажає їх продати. Тому, що насамперед потрібно? Створити Державний земельний банк, який мав би право купувати такі селянські паї і здавати їх в оренду. Надалі, можна припустити, що Земельний банк міг би продавати право використовувати відносно невеликі земельні ділянки (до 400 га) лише українським фермерам, які зобов’язувалися б проживати в цій місцевості і дотримуватись обов’язків щодо раціонального використання землі.

Мирослав Дністрянський, доктор географічних наук, професор кафедри географії України Львівського університету ім. І. Франка.