Сьогодні виповнюється 188 років від дня народження Марко Вовчок — однієї з найвідоміших українських літераторок. Справжнє ім'я письменниці - Марія Олександровна Вілінська.

Про це повідомляють #Букви.

В історії української літератури це була неординарна письменниця. Вивчивши українську мову лише після заміжжя, вона додала українській літературі зовсім інших, не відомих раніше акцентів.

Народилася відома українська письменниця в Орловській губернії (територія РФ).

Мати письменниці походила з князівського роду Радзивілів, батько мав білоруське коріння.

Марія знала близько 10 іноземних мов, серед яких французьку, англійську, польську, чеську, німецьку та інші. У родині письменниці буденною мовою була французька. В кінці 50-х років ХХ ст. вона була єдиною в українській літературі жінкою-письменницею.

Крім того, Марко Вовчок була надзвичайно красивою жінкою. Чоловіки захоплювалися нею, під чари потрапив навіть Тарас Шевченко, який присвятив письменниці однойменний твір.

Вілінська була одружена двічі: перший чоловік відомий український етнограф, з яким вона познайомилася, коли їй було 16 років – Опанас Маркевич, другий – офіцер російської армії Михайло Лобач-Жученко.

Марко Вовчок першою ввела в українську літературу образ “нової жінки”.

Роман “Живая душа” Марія Вілінська видала в 1868 році. Ідеї твору виявляються на диво співзвучними тим, які, хай і на 20 років раніше, реалізувалися в британській літературі Шарлоттою Бронте.

Персонажка Марко Вовчок Маша Рославлєва теж потерпає від становища “бідної родички”, теж почувається невідповідною середовищу, в якому опиняється, і теж прагне самореалізуватися та власноруч заробляти на життя, навіть якщо задля цього доводиться розірвати суспільні зв’язки, поламати моделі жіночої гендерної соціалізації та обрати цілковиту непевність і невідомість замість забезпеченого життя.

Найбільшу популярність письменниці принесла повість “Маруся” – історія дівчинки, яка гине, допомагаючи запорожцям. Повість була написана в 1860-х роках. Згодом отримала нагороду Французької Академії і була перекладена на багато мов. У Франції вона була рекомендована для шкільних бібліотек. На жаль, україномовний варіант повісті вважається втраченим, до наших днів збереглися тільки окремі її частини.

Довідка. Вважається, що псевдонім Марко Вовчок придумав Пантелеймон Куліш, який поєднав прізвище чоловіка Марії з її “волчьестю” у спілкуванні. Тобто “Марко” похідна від прізвища її першого чоловіка Марковича, а “Вовчок” в перекладі з української звучить як “дзига”. Незважаючи на знаменитий псевдонім, який зараз знає кожен українець, сама письменниця люто ненавиділа це “прізвисько”.