“Навколо ставу накопичилось стільки проблем, що він перетворюється зі перлини Тернополя в загрозу для тернополян”, кажуть фахівці.

У водоймі бракує кисню.  У міськраді розповіли, що будуть діяти за розробленою програмою очищення ставу, але на це чималі потрібні кошти, пише видання «20 хвилин».

Причиною цвітіння води на Тернопільському ставі є висока температура повітря, мала проточність води та забруднення водойми нечистотами, розповідає доктор біологічних наук Василь Грубінко.

«Водорості - токсичні, але купатись поки можна. Тернопільському ставу за біологічними показниками на сьогоднішній день - десь поза 60 літ, - каже пан Грубінко. - Тобто вже прожив він свій продуктивний час і, як у людей, у нього виникає багато хвороб». 

Як кажуть фахівці, зараз у водоймі не функціонує система самоочищення. Це відбулось через комплекс причин: первинне забруднення, навантаження важкими металами та нафтопродуктами, що разом викликає старіння Ставу.

«На даний момент Став покрився токсичними водоростями, - каже доктор біологічних наук. - Ми повинні змінити баланс синьо-зелених водоростей на користь зелених, бо вони менш токсичні. А якщо нічого не робити, то вже через 2-3 тижні, коли буде тепло, ми отримаємо загибель цих водоростей і потім відповідно буде масова загибель риб. У результаті ми можемо отримати катастрофічний стан нашого ставу. 

Водорості, які зараз є у Тернопільському ставі, не становлять шкоди здоров’ю людини, але водну окрасу міста потрібно рятувати, кажуть фахівці.

Про те, що у гідропарку "Топільче" гине риба, тернополяни активно пишуть у соцмережі Facebook.

“Це риба. Риба вирішила більше не диxати і задиxнулася.”, - написав у своєму пості Avis Wind. 

Як вдалось з’ясувати журналістці “20 хвилин”, на місце загибелі риби виїздили екологічна інспекція, рибоохорона, у присутності представників об`єднання парків, які зобов’язані здійснювати охорону своїх об`єктів. Відібрано проби води інспекцією, пояснили в державній екологічній інспекції в Тернопільській області.

«Кожного літа проводять такі роботи, виїжджаємо та фіксуємо загибель риби, - коментує перший заступник начальника Державної екологічної інспекції в Тернопільській області Юрій Рослий. - На нашу думку, це пов’язано із кліматичними умовами. Ну і , звісно, стояча вода, цвітіння водоростей та нестача кисню, відповідно, як наслідок - починається загибель риби».

Ця ситуація підтверджується лабораторними дослідженнями води в Державній екологічній інспекції, зазначають її працівники. 

«Ми беремо часто воду на аналіз, - каже пан Рослий. - І 24 червня, коли була зафіксована масова загибель риби у гідропарку, заміри кисню там показали нуль, а має бути більше, ніж чотири грами на літр». 

Усе буде залежати від погоди, чим менша температура повітря, тим краща  ситуація була б, кажуть фахівці.

Інженер-гідротехнік Володимир Качор, який розробляв будівництво водозабірних споруд для забезпечення водою 1-ї черги аераційної системи водосховища "Тернопільський став”, розповів журналістці “20 хвилин”, що для того, аби оздоровлювати водойму, необхідно було провести комплексні дослідження.

«На сьогоднішній день стоїть питання оздоровлення озера, а для того, щоб його оздоровити, потрібно поставити правильний діагноз, - каже фахівець. - Я займався комплексними інженерними вишукуваннями, які направлені на те, щоб виявити всі можливі причини, через які забруднюється став. І ми спланували заходи, які сприяли б оздоровленню Ставу».

Першим заходом покращення ставу є аераційна система. Вона виконує дві функції - збагачує воду киснем, що в подальшому унеможливлює розвиток інтенсивних синьо-зелених водоростей, а також виконує естетичну функцію. Ми розмістили аераційні фонтани у місцях, де найбільше розвиваються водорості, пояснює пан Качор. 

Треба робити цілий комплекс робіт, пояснює заступник міського голови Леонід Бицюра.

«Якщо ми просто запустимо рибу, то вона здохне, - каже пан Бицюра. - Потрібно зрозуміти, що ставом близько 50-ти років зовсім ніхто не займався. І тепер, щоб врятувати його, потрібно проводити цілий комплекс робіт. Зокрема, це - регіональна завдання екологічної системи. Бо для нас Івачів має важливу роль, так як звідти йде притік води. Я вже веду переговорити із з ними. Ми не можемо цілком привести до ладу став, якщо не буде очистки Серету. А безпосередньо на нашому ставі потрібно займатись очисткою дощових вод, аераційною системою, вивозом мулу та встановити придонний спуск. Це біологія, ми не можемо вивезти комбайном водорості, бо це нічого не дасть. Тому ми будемо робити цілий комплекс і тоді буде результат». 

На початку 2017 року прийняли програму розвитку водосховища “Тернопільський став”, пояснює заступник міського голови.

«Ми не можемо окремо очистити Став, - каже пан Бицюра.

Водосховище - це “нирка” Тернополя і проблема в тому, що система каналізування дощової води зведена вся на Став. За радянських часів планували робити перекидку дощових вод через центральну частину на Березовицю. Там мала бути мережа каналізаційно-насосних станцій, яка б допомогла. Але з 90-х років це питання закрилось і зараз це нереально зробити, бо пройшла забудов», зазначив заступник міського голови. 

 «Тому мають бути локальні очисні споруди, ми зараз над цим працюємо, - каже пан Бицюра. - Але зробити це дуже важко, бо дощова вода йде миттєвим потоком і вловити її дуже складно».

У парку Шевченка, наприклад, немає місця, щоб встановити очисні споруди.  Тому фахівці розглядають варіанти облаштування підземних очисних споруд. Або ж думали на рахунок вприску спеціальних композитів в дощові каналізації. 

Тобто, в каналізаційній воді при великому й стрімкому потоці дощової води,  включались би форсунки із спеціальним композитним матеріалом, який зв’язував би речовини і починав би діяти в ставі. Але в Україні відсутній досвід очистки миттєвого скиду, тому поки що це, як один із варіантів. 

Другим кроком порятунку ставу є те, що потрібно привести в рух придонні шари води, кажуть фахівці.

«Потрібно встановити придонний спуск, який дасть можливість руху води в придонних шарах і відповідно ці ділянки ставу стануть набагато здоровішими, - каже пан Качор. - Тобто треба завести трубопровід в найглибше місце і прокласти його по дні, а далі скинути воду в річку Серет».

На реалізацію придонного спуску потрібно близько 3,1 мільйона гривень і пів року роботи, каже пан Качор. 

На даний момент, як каже Леонід Бицюра, інженерне рішення є на все, окрім утилізаційної частини.  Але ще зараз пан Бицюра очікує на результати аналізів на хімічні, біологічні та мікробіологічні показники у Ставі, що допоможуть знайти вже всі причини його забруднення.  Головне, щоб були кошти.

«Ми запропонували підтримати наш проект державному екологічному фонду, - каже заступник міського голови. - Але він жодної копійки за 10 років в Тернопіль не виділив. Також ми працювали з різними фондами, подавали на посольські програми. Подали 32 пропозиції, але, на жаль нас, поки що не підтримали».

Тому у міськраді розраховують на кошти із екологічного фонду. А якщо ні, то кажуть, будуть шукати кошти по міжнародних структурах, виділяти із місцевого бюджету. Кажуть, що реалізувати все можливо, але головне, щоб були кошти.