Сьогодні національне свято в Німеччині – День німецької єдності.

3 жовтня 1990 року, відбулося об’єднання Федеративної Республіки Німеччина і Німецької Демократичної Республіки – епохальна подія не тільки в історії Німеччини, але й усієї Європи кінця ХХ століття, нагадує Укрінформ.

Основою для об’єднання двох німецьких держав став Договір щодо остаточного урегулювання стосовно Німеччини (також його називають Договір «Два плюс чотири» – за кількістю країн, що його підписали: ФРН і НДР плюс Великобританія, Франція, США і СРСР).

Як відомо, після Другої світової війни територія Німеччина була розділена між країнами-переможницями (США, Великобританія, Франція і СССР) на чотири зони окупації – радянську, французьку, британську і американську. Згодом західні держави об’єднали управління своїх зон окупації в Тризонію. Східна частина Німеччини залишалася під управлінням СРСР. У травні 1949 року німецькі землі, що перебували в західній зоні окупації, об’єднались у Федеративну Республіку Німеччина. Разом з тим, Західний Берлін став автономним самоврядним містом. У відповідь на це, в жовтні 1949 року, в радянській зоні окупації була створена Німецька Демократична Республіка.

У 1957 році ФРН ввела так звану «доктрину Хальштейна», яка передбачала автоматичний розрив дипломатичних відносин з будь-якою країною, що визнала НДР. Водночас, західна Німеччина категорично відкинула пропозиції східнонімецької боку про створення конфедерації німецьких держав. У відповідь на це НДР, заявила про свої наміри щодо контролю над Західним Берліном на тій підставі, що він перебуває «на їх території». Зрештою, у серпні 1961 року німецьку столицю роз’єднали так званим Берлінським муром, який до 9 листопада 1989 року слугував державним кордоном Німецької Демократичної Республіки з Західним Берліном.

Процес об’єднання Німеччини став наслідком загальної кризи соціалістичного ладу, зокрема гострої кризи в СРСР. В результаті об’єднання на території колишньої НДР було створено 5 нових земель (Мекленбург-Передня Померанія, Бранденбург, Саксонія, Саксонія-Анхальт і Тюрингія). Кордони земель ФРН не змінилися.

Нова Німеччина стала членом ЄС і НАТО. Об’єднання Німеччини відбулось за канцлерства Гельмута Коля, який доклав чимало зусиль і виявив неабияку рішучість і наполегливість, аби Німеччина стала єдиною. За це він назавжди увійшов в історію як «канцлер єдності». «Шанси, що все закінчиться мирно, і не проллються ріки крові, були п’ятдесят на п’ятдесят», – згадував згодом Коль.