Інструкція для батьків, які хочуть зберегти фізичне і психічне здоров’я дитини, а також відстояти її права.

Днями в стоматологічній клініці Рівного стався скандал: з’явилися відеозаписи з камер спостереження, на яких під час прийому дантистка Інна Кравчук грубо поводиться з дітьми, трусить та б’є об крісло, пишуть Букви.

На записи потрапили пацієнти чотирьох і п’яти років, після візиту батьки помітили в них травми, проте діти не розповідали, що з ними сталося. І матері не знали про це до моменту оприлюднення відео.  Після оприлюднення відео вони написали заяви в поліцію, зараз таких звернень щонайменше три. Прокуратура відкрила провадження за ст. 140 Кримінального Кодексу України через неналежне виконання професійних обов’язків медиком, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.

Фізичне насилля дуже негативно впливає на дитину і її стосунки з навколишнім світом. Більше того, діти частіше думають, що в тому, що з ними сталось, винні вони самі. Вони будуть боятись розповісти, щоб не засмучувати батьків.

Після появи відео батьки в соцмережах багато говорили, чи можна лишати дитину наодинці з лікарем, але ніхто не застрахований, що неадекватно буде себе поводити лікар, няня, працівник дитсадка чи навіть хтось з родичів.

Букви звернулися по коментарі до фахівців у сферах психології та права, щоб з’ясувати, як діяти батькам, чиї діти постраждали від насильства в лікарні.

Які психологічні наслідки можуть мати погрози чи насильство лікаря щодо дитини

Психотерапевтка Аліса Ондо-Анге зазначає, що насильство з боку лікаря, як і з боку будь-якої іншої дорослої людини, може мати для дитини такі наслідки:

• з’являється або значно підсилюється тривожність, дитина надмірно занепокоєна;
• порушується апетит;
• дитина виглядає пригніченою, може не реагувати звично на улюблені речі;
• може проявлятися самозвинувачення через зниження самооцінки;
• дитина може уникати друзів або дорослих, більше часу проводити на самоті;
• може порушуватися сон;
• з’являється або посилюється агресивність.

«Також дитина може втратити довіру до оточуючих. Не те щоб вона мала довіряти першому ліпшому, але якщо ця травма не буде пропрацьована, в подальшому може бути складно вибудовувати близькі стосунки», – пояснює спеціалістка.

Психологиня Оксана Медвідь також зазначає про втрату довіри.

«Насильство фізичне, як і психологічне – це травма, яку потрібно буде постійно «лікувати». Дитина буде боятися усіх лікарів, це безумовно. Але також вона не зможе довіряти, і це може заважати у майбутньому. Відсутність довіри – це складність у стосунках з друзями, з протилежною статтю, зі світом», – каже вона.

Що не так з лікарем, який може грубо поводитися з дітьми

Фахівці зазначили, що складно зрозуміти причини такої поведінки конкретної лікарки, адже все індивідуально.

Оксана Медвідь вважає, що деякі лікарі бувають цинічними, бо звикли до хвороб пацієнтів або смерті.

«Така жорстокість – це особливість. Імовірно, якщо б ця конкретна лікарка лікувала дорослих пацієнтів, такого б не сталося, бо вони більш терпеливі. А до дітей потрібний підхід. Можливо, вона має якісь особисті проблеми, але це точно не повинно впливати на її маленьких пацієнтів», – говорить вона.

Аліса Ондо-Анге припускає, що причиною можуть бути як особливості конкретної людини, так і система, в якій сформувалися її цінності.

«Наприклад, вчителі пострадянського формату не мають і не хочуть набувати навичок спілкування з дитиною, вміють тільки віддавати накази, тому що виходять з того, що тільки дорослий — розумний і має право на повагу. Можливо, дуже вражена, низька самооцінка і насилля над дитиною — така собі спроба хоч якось самоствердитися. Можливо, це в принципі єдина відома модель взаємодії, яку людина засвоїла ще в дитинстві», – каже вона.

Як зрозуміти, що дитина постраждала і їй потрібен психолог

Зазвичай батьки дізнаються про насилля над дитиною за фізичними наслідками, наприклад, синцями.

«Тут важливо, по-перше, правильно дитину розпитати, щоб не налякати ще більше і не погіршити психологічний стан. Тож треба знати свою дитину, щоб розуміти як саме ставити питання. Одного можна спитати прямо, для іншого краще підбирати метафори і розпитувати обережніше. Якщо говорити важко, можна спробувати написати або розказати історію з боку свідка. По-друге, і це вкрай важливо, пояснити дитині, що вона не винна у насиллі і не заслужила це», – пояснює Аліса Ондо-Анге.

За її словами, важливо не переносити на дитину власний досвід: якщо хтось із батьків колись пережив схожу ситуацію нормально, то це не означає, що так само буде з дитиною.

«Коли вести до психолога: дивіться по ситуації. Якщо у вас вийшло з дитиною поговорити, пояснити і привести її у звичний стан (нема проблем зі сном, вона може гратися з друзями і мріє про щось, не з’явилися нервові рухи), то можна вважати ситуацію вичерпаною. Якщо помічаєте зміни у поведінці дитини і не можете «витягнути правду», шукайте уважного психолога і мерщій на консультацію», – говорить психотерапевтка.

Оксана Медвідь радить делікатно розпитати дитину про те, що з нею трапилося, заявити про свою любов та підтримку. Вона рекомендує обов’язково відвідати психолога, щоб зняти гострий стан. Якщо ж дитина налякана, плаче, коли згадує травматичні події, їй сняться жахи – треба провести з психологом більше сеансів.

Як підготувати дитину до прийому в лікаря та чи варто йти з нею в кабінет

За словами Оксани Медвідь, слід відверто розповісти дитині, що буде з нею відбуватися, озвучити свою підтримку. Варто перебувати разом із нею під час процедур, бо там будуть незнайомі люди і, ймовірно, болючі процедури.

Аліса Ондо-Анге радить погратися в лікаря: дати дитині змогу побути лікарем, а потім і пацієнтом. Або ж знайти мультфільм зі схожим сценарієм.

«Поясніть, що піти до лікаря — важливо для самого малюка. Проте пам’ятайте, що аргументи мають бути більш конкретними, наприклад «підемо до лікаря, щоб не болів животик», тому що поняття здоров’я для дитини — це ще щось дуже абстракте. Ну і, звісно, пережити щось страшне буде простіше, якщо потім на дитину чекатиме щось приємне: мультик або щось смачненьке, наприклад», – каже вона.

Якщо ви довіряєте спеціалісту, а дитина спокійна, можна почекати за дверима. Але якщо для дитини похід у кабінет супроводжується стресом, краще бути неподалік, пояснює фахівчиня.

«Найголовніше — це атмосфера довіри та підтримки в родині. Тільки за таких умов дитина не буде боятися говорити з вами про складні речі і знатиме не тільки про власні межі, а і про можливість їх відстоювати», – додає пані Аліса.

Яка відповідальність передбачена для лікарів, які погрожують дітям чи б’ють їх

Залежно від наслідків, такі дії можна кваліфікувати як умисні тілесні ушкодження відповідного ступеню тяжкості (статті 121, 122, 125 Кримінального кодексу України) або побої і мордування (стаття 126 ККУ), пояснює Юлія Дузь, адвокатка Адвокатського бюро Олени Бабич, яке спеціалізується на медичному праві.

Якщо ж пацієнту завдали тяжких наслідків, то дії медпрацівника можна кваліфікувати також за частиною 2 статті 140 ККУ: неналежне виконання професійних обов‘язків медичним працівником.

Всі ці дії стосовно неповнолітніх є обтяжуючою обставиною, тобто, покарання суворіше. Це може бути штраф, виправні роботи і навіть обмеження або позбавлення волі.

Чи мають батьки право перебувати поряд зі своєю дитиною під час медичних процедур

Батьки мають право бути присутніми під час більшості процедур у їхніх дітей, каже адвокатка. Винятки: реанімаційні заходи або оперативні втручання.

«Якщо вимоги медичних працівників (залишити дитину на самоті під час процедури, – ред.) не обґрунтовані виключною необхідністю, то батьки мають право обрати інший медичний заклад та лікаря», – пояснює Юлія Дузь.

Як відстояти права дитини, яка постраждала від лікарського насильства

Адвокатка рекомендує насамперед оглянути дитину, якщо є тілесні ушкодження – звернутися до іншого медичного закладу, щоб зафіксувати їх. Потім – до психолога чи психотерапевта, щоб з’ясувати, що трапилося та як це вплинуло на дитячу психіку. Після цього – подати заяву до поліції.

«Разом із цими діями варто письмово звернутись до керівництва медичного закладу та відповідного територіального департаменту охорони здоров‘я. Послідовність процесуальних дій зможе визначити адвокат, тому не зайвим буде одразу після встановлення факту насильницьких дій з ним зв‘язатись та діяти в подальшому за його професійної участі, бо навряд чи всім так пощастить – отримати відео доказ безпосередньо з місця події», – пояснює Юлія Дузь.