Шукаєте справжньої романтики та неймовірних краєвидів, але не можете дозволити собі мандрівку, тривалішу за вікенд? Тоді без найменших вагань вирушайте у Карпати!

Витрати на таку подорож можна звести виключно до вартості бензину. Якщо, звісно, ви стримаєтесь від спокуси підкріпитись у котрійсь із місцевих колиб - бо ми на початку шляху пообідали смачнючим і цілком бюджетним бограчем поблизу Яремчі, а на зворотньому шляху повечеряли майстерно запеченою у сметані фореллю з ароматним трав’яним чаєм із медом у колибі на межі Яворова та Соколівки неподалік Косова.

У пошуках справжніх зими та снігу під час відлиги ми лише за 9 годин (включно із зупинками у двох колибах та коротшій – у кав’ярні) здолали 230 км Карпатами, зробивши умовне коло: з Коломиї через Яремче – до Буковеля, а відтак – через Яблуницю (960 м над рівнем моря), Ворохту та Кривопільський перевал (1013 м), Верховину, Криворівню, Буковецький перевал (835 м), Яворів та Косів повернулися у стартову точку. Спільне враження: Буковель – попса для багатеньких та лінивих «буратінів», натомість є чимало інших направду божевільно красивих місць для зимових мандрівок! Докладніше про це – у фоторепортажі спеціально для нашого видання.

У передчутті свята душі

Найперша порада – для такої мандрівки неодмінно запасіться оптимізмом та оберіть за можливістю авто з високим клірингом. Бо, по-перше, хороші дороги у Карпатах хоча й трапляються (як от у селах обабіч Буковеля та, невеличкими ділянками, – у Верховині, Криворівні, селах обабіч Косова та у самому Косові), нині все ж – скоріше виняток із правил. По-друге, погода у Карпатах – немов у кіно із пришвидшеною перемоткою: щойно лив рясний дощ, відтак їдете у тумані-молоці, аж раптом опиняєтеся у щедрих обіймах ледь не травневого сонечка, відтак – вітер, що, видається, заввиграшки відірве вас від землі, і – знову сонце!

На думки ж про відпочинок допомагають налаштуватися численні рекламні вказівники. Перший, щойно виїхали за межі Коломиї, підбадьорливо повідомляє: найближчий ЧАН (популярний тут бюджетний замінник басейнів) опиниться на нашому шляху через 15(!) км.  Хто ще не в курсі про це «карпатське джакузі», чани – це величезні чавунні казани із дерев’яними опалубкою та лавами зсередини, наповненні цілющою (часто джерельною, або й мінеральною) водою, ароматизованою духмяними карпатськими травами та розігріті розміщеним знизу вогнищем до температури 37-40 або й 45 градусів. Розпарившись у котлі, любителі екзотики відтак пірнають у басейн із мало не крижаною – джерельною або ж річковою водою.

А романтично-казкових мотивів у настрій додає своєрідний прайд лелечих гнізд уздовж самої дороги через Ланчин, що перед Делятином: подекуди вони бовваніють на кількох електричних стовпах поспіль, подекуди – через кілька. Враження – неймовірні! Пасажирам неодмінно вдасться роздивитися цей журавлинвий заповідник, адже дорога під гніздами така, що авто рухатиметься не вище другої передачі, а водій у цей час намагатиметься перевершити у майстерності рекордсменів гри Need for Speed. Словом, два в одному: екзотика й екстрим упродовж кількасот метрів.

Їжте, запасайтесь і споряджайтесь… на трасі

Ще задовго до найпопулярнішого гірськолижного курорту України, десь від Делятина, якщо не раніше, обабіч траси з’являтимуться все нові й нові нагадування про те, що ви наближаєтесь до серця українських Карпат. Праворуч, з боку пасажирів вигулькуватимуть різнопланові заклади харчування – від традиційних тут колиб до симпатичних ресторанчиків, стрункі лави яких все частіше розбавлятимуть собою садиби, котеджі й готелі та прокатні пункти усього, що вам може знадобитися під час відпочинку – від лижного спорядження й сноубордів – до квадроциклів чи й навіть спеціально оснащених для подорожей горами позашляховиків. Ліворуч ж щораз частіше мерехтімуть численні міні-ятки із «дарами природи»: вином, медовухою, сушеними й маринованими грибами, закрутками із розмаїтих ягід… 

А от від чого очі й мозок тут точно відпочинуть – так це від всюдисущих передвиборчих біг-бордів: вони окупували лише дороги безпосередньо з усіх боків самого Буковеля і рекламують виключно «єдиного кандидата з Карпат», власника туркомплексу із прізвищем, співзвучним Кобзаревому, проте з удвічі ширшою біг-м-м-м… посмішкою. І він знає, чому посміхається: тут ви неодмінно залишите всі кошти, з якими приїхали. А розраховувати можете хіба на безкоштовний… компот, склянка якого до початку кампанії коштувала тут 50 грн. 

Яремче, Микуличин, Татарів

Якщо, звісно, ви – не шалений гірськолижник, якого цікавлять лише витяги та спуски, не чавіть на газ: пейзажі довкола траси ставатимуть все мальовничішими, будинки і котеджі – щораз розкішнішими, а від пропозицій найрізноманітніших додаткових видів активного і пасивного відпочинку невдовзі рябітиме в очах.

Тож, навіть якщо дуже поспішаєте, не позбавляйте себе можливості підкріпитись смачними і відносно недорогими гуцульськими традиційними стравами, пофотографуватись на тлі оригінальної архітектури та гір, зрештою просто надихатись цілющим гірським повітрям!

А я дорогою ніяк не міг позбутися нав’язливого порівняння: наскільки яремчансько-буковельсько-ворохтянський напрямок пересичений інфраструктурою відпочинку, настільки ж зворотній бік карпатської «медалі» – Верховинський і Косівський райони, що мають і глибші традиції, і вищі та розмаїтіші гори, іще обділені як увагою туристів, так і необхідною для цього інфраструктурою. І ця інакшість тим більше вражає, що між відповідними трасами по прямій – не більше півсотні кілометрів! Важко й сказати, яка із цих крайнощів гірша: забудований, наче мегаполіс, Буковель, де у неділю новачкові важко хоч десь припаркуватись, аби спокійно роздивитись усе довкола, чи Косів, в якому важко знайти бодай невеличкий заклад, де б можна було посидіти за смачною кавою чи почастувати малечу вишуканими солодощами чи морозивом.  

У Буковелі ночують лише «лохи»?

У «високий» гірськолижний сезон про ночівлю в Карпатах (якщо ви вирішили провести тут увесь вікенд)  слід подбати заздалегідь. І, якщо ви не олігарх, однозначно – не у самому Буковелі. Бо, якщо робити це напередодні самого приїзду, то навіть на початку робочого тижня, у понеділок чи вівторок, вам дуже поталанить, якщо знайдете звичайнісінький економ-номер на двох за 2500 – 2900 грн, апартаменти за 4.400 – 5700 грн, а от ніч у карпатському шале обійдеться у 11 560 грн!   Натомість, до прикладу, у передостанній тиждень березня ціни на ночівлю знижуються приблизно удвічі, однак вибір навіть за 3-4 доби до приїзду може обмежитися кількома варіантами номерів, та й то – далеко не найдешевших. І це – лише старт ваших витрат, бо власник «Буковелю» лише на телерекламу в якості кандидата у президенти витратив понад 107 мільйонів!  

Скажімо, якщо до кінця лютого при поселенні в готелі курорту діти до 12 років (включно) можуть проживати у заброньованому номері на додаткових місцях безкоштовно, то батькам все одно доведеться доплатити за обов’язковий сніданок для дітей – їстимуть вони його, чи ні – з розрахунку 195 грн. на дитину. 

За катання витягами «Буковеля», навіть за «акційними» тарифами доведеться викласти щонайменше кількасот гривень: за абонементом «Півдня» – 400 грн, за 3 години – 300 (замість традиційних 530!)  Щоб орендувати гірськолижний одяг у пункті прокату в районі нижньої станції витягів, доведеться викласти ще від 1000 до 1200 грн на особу. І це без врахування у 4-5 разів дорожчої застави!

Повний сервіс гірськолижного спорядження (заплавка лиж або сноуборду поліетиленом, шліфування ковзної поверхні, заточка кантів та парафінення) – 400 грн; регулювання кріплень – 50 грн. Захочете придбати шапку з балабоном – ще 345 грн, горнятко на пам'ять із лого курорту – 170 грн, найдешевший сувенір, традиційний магнітик – від 20 до 50; футболка з фірмовим лого – 495 грн, толстовка – 1300, зимове пальто – 5400, лижна куртка – 4460…

Година у "Буковельських чанах" – 1580 – 2080 грн, у бані Офуро – 1580 – 1880, «банька на дровах» (до 4-х людей, 3 години) – 6500 (!) + 1300 грн за кожну додаткову людину та по 500 – за кожну дитину. Плюс 950 грн за «класичний масаж загальний», по 295 грн – за скраби… А якщо захочете порелаксувати після спусків буковельськими схилами, "VODA club", що взимку працює в форматі SPA, запропонує вам всесезонний теплий басейн, джакузі під відкритим небом, середземноморську або фінську сауни, римську парну чи соляну печеру, 10 видів масажу, пілінг, спортзал із силовими  й кардіотренажерами. Натомість приготуйтесь заплатити (залежно від дня тижня і сезону) від 500 до 800 грн з особи – лише   за вхід на три години, а відтак – від 550 до 1400 грн за годинний масаж, 650 грн – за пілінг… Словом, «любой капріз за ваші дєньгі», тільки от за добу такого «релаксу» доведеться викласти щонайменше кілька мінімальних зарплат за кожного!

Натомість якщо зупинитися у мальовничому і не настільки запрудженому відпочивальниками Яремчі, то номер економ-класу у готелі можна забронювати від 600 грн, двомісний напівлюкс – за 870, а окремий котедж, якщо поталанить – то й за 500 – 1000 грн.  До того ж, у багатьох випадках вам запропонують безкоштовний трансфер до Буковеля й назад. У Микуличині й колись улюбленому В.Ющенком Татарові усе коштуватиме вже дорожче…

А за Буковелем – безкоштовна краса!

Саме так: варто лише проминути оцю «фабрику дорогого зимового щастя» і піднятись трасою кілька кілометрів до Яблуницького перевалу, як перед вашими очима зусібіч відкриються неповторні карпатські панорами: з одного боку, наче у вас під ногами –  Буковель, вище – Свидівецький масив, гори Хом’як та Синяк, хребет Довбушанка, а по інший бік – гордість Чорногори – найвища в Україні Говерла та її сусід Петрос! Варто було нам тут зупинитися, як через кілька хвилин вздовж оглядового майданчика вишикувалася ціла колона машин: такі враження та емоції неможливо переоцінити!

А що цьогорічна зима – як і будь-яка справжня жінка – була сповнена сюрпризів та несподіванок, то варто було лише трішки пригріти сонечку, як у високогір'ї Карпат – просто над майже 30-сантиметровим снігом – розпустилися білосніжні ж "котики". Такі ж милі й пухнасті, як і справжні, але, на відміну від останніх, мовчазні у своїй довершеній красі...

Відтак повертаємо на Ворохту, яка, на тлі маркетингового успіху Татарова й Буковеля, втрачає не лише застовблену у радянські  часи славу гірськолижного серця Карпат, але й майже не цікавить сучасних туристів. Тому заробляє переважно прокатом спорядження, квадроциклів, трансфером й супроводом туристів та ще номерами для ощадливих. Утім, тут й досі віддає гіркавим присмаком «совка»: скажімо, до невеличкого кафе без вивіски можна дістатися, лише проманеврувавши лабіринтами коридорів готелю, на вхідних дверях якого – стаціонарна табличка суворо попереджає: «Ходити по корпусу в лижних черевиках ЗАБОРОНЕНО штраф (і вже на змінній табличці, наче курс валют в обмінниках) 1000,00 грн». Зважаючи, що ми там були у понеділок, можу припустити, що на вікенд сума штрафу зростає у кілька разів…

А коли запитуєш бармена, чи можна замовити каву-лате (бо від кави з термоса вже пульсує у скронях), вона розгублено відповідає: «Лише еспресо або американо». Утім, вловивши наші розчаровані погляди, додає: «Але може бути кавуся зі збитим молочком». До якої, окрім цукру, приносить як бонус ще й по смачнючій шоколадній цукерці…

Неймовірно красивими серпантинами рухаємося у напрямку Кривопільського перевалу. Тут сніги наче перина – навіть на лавчинах єдиного тут магазину-кафе.

І звідси ж відкривається чудовий вид на Говерлу, Верховину і Чорногорський масив загалом.

Щоправда, спуск зимою з перевалу до Верховини – окрема атракція! Нечищена й вкрита льодяними торосами траса (бо хто б сюди чистити їхав?) перетворює авто на дивовижну суміш трамвая й бобслейних сан: головне – не зійти з «рейок» ;) Відтак – суцільні ями. Дорогою підбираємо парубка років 20 – 25. Каже, приїхав без попередження до колеги просто із заробітків у Польщі, а того – нема у хаті. «Півтори години стою – ні автобуса, ні жодної машини». У хлопця зуб на зуб не попадає. Говорить жахливою сумішшю гуцульського діалекту з «общєпанятним». Питаємо, чому? – «В Польщє всє, хто по-іхнєму ні балакає, па-русскі гаварят…»

Далі – чарівна Криворівня в обіймах Чорного Черемоша – милуємося щойно скреслою рікою, береги якої вистелені велетенськими крижинами.

Відтак карколомний серпантин вузесенькою дорогою через Буковецький перевал та шалені у своїй розкоші панорами, унікальні дерев’яні гуцульські церкви, смачна вечеря у колибі, милі хати й численні водоспади Косова, ліворуч траси – знані багатьом Шешори, і наша подорож добігає кінця. У камерах – сотні фото й десятки відео, у головах – неймовірна суміш вражень, а на душі – умиротворений спокій: таки наші Карпати – понад усе! 

Юрій НИКОРАК