Дуже рідко коментую те, у чому я некомпетентний, але в цьому разі хочу дати коротке розуміння молодіжної політики як учасника процесу її, якщо не формування, то дійсності. Після кількох молодіжних форумів склалось враження дуже позитивної тенденції у появі нових активних лідерів серед молоді. Нагадую, це люди, які виросли в незалежній Україні, брали участь у проєктах, які мають у своїй основі пропагування цінностей верховенства права та демократії, що й стало наслідком появи «картонних» протестів. Засоби виправдовують мету.

Друге. Українці – дуже креативні, а молоді українці – тим паче, тому ідеї є, відчуття температури по палаті, як то кажуть, – присутнє. У молоді я впевнений; бачу, що вона готова працювати навіть у таких кострубатих умовах з мінімальними засобами впливу. Інша річ – зворотній зв’язок. Молоді дали молодіжні ради, але не органи, при якому вони створені, не рахуються ні з її пропозиціями, ні з рекомендаціями. Точніше не так: рахуються, але щодо речей, які не несуть у собі суттєвого відбитку чи результату. Звідси в більшості складається враження, що молодіжні ради – явище неефективне.

Це не так. Причина не в молодіжній раді, причина в органі, який і без молодіжної ради має ще з десяток консультативно-дорадчих органів. Тому, коли я чую в сторону активної молоді, що вона робить мало, виїдає грантові гроші тільки для комунікації, вимбачте: а що органи, при яких створені молодіжні ради, зробили для того, щоб на належному рівні тримати контакт з радою і вважати її компетентним органом, до якого варто дослухатись? От, де корінь проблеми, і який треба не оминати, а говорити про нього і працювати з органом державної влади чи місцевого самоврядування, замість того, щоб закидати, що хтось не працює. А відділи, управління і департаменти не збираються робити свою роботу? Від молрад Закон України «Про основні засади молодіжної політики» вимагає надання пропозицій та рекомендацій і т. п. (див. Положення про відповідну молодіжну раду).

Відзвітуюсь. Наприклад, я, як член Молодіжної ради при Міністерстві культури та стратегічних комунікацій України звернувся до Голови Національного агентства з питань державної служби з пропозицією, цитую: «Багато студентів спеціальностей із суспільних наук хотіли б спробувати себе в державній службі, та й навіть працювати під час навчання. Проте досі не видно жодних кроків у напрямі зробити державну службу доступнішою. Наприклад, залучати студентів за цивільно-правовими договорами, поки вони ще не здобули відповідний рівень освіти, що є необхідним для обіймання державної служби, чи передбачити у штатному розписі посади, які за своєю формою не є посадами державної служби, а за змістом відповідають їй, [у тому числі забезпечити] гнучкі форми праці (дистанційно, часткова зайнятість)».

НАДС написало мені таке: «... призначення на посади державної служби без відповідної освіти суперечить вище зазначеним нормам законодавства. Отже, така позиція не може бути підтримана НАДС». Тобто, перефразую: «нам закон не дозволяє, а те, що ви пропонуєте нам його змінити, то ми не збираємось лобіювати це питання, дякуємо, будемо далі всім розповідати, як багато ми зробили (на чотирьох сторінках розписали) для пропаганди низькооплачуваної, не підлаштованої під сучасні умови державної служби». Нонсенс!

Безперечно, НАДС, відповідно до ст. 19 Конституції України, зобов’язане діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Проте суть моєї пропозиції полягає у встановленні закономірностей між проблемою та наслідком. Сліпе наслідування Закону, без аналізу його практичної апробації, навряд чи може бути ефективним способом вирішення наявних проблем. Тож для реалізації моєї пропозиції потрібно підготувати проєкт закону про внесення змін до Закону України “Про державну службу”, зокрема до ст. 19. Такі зміни жодним чином не суперечитимуть визначенню понять “державна служба” і “державний службовець” у силу їхнього змісту, що міститься у ст. 1 вищезазначеного Закону. Так, НАДС не є суб’єктом законодавчої ініціативи, проте у Положенні про Департамент нормативно-правової роботи та юридичного забезпечення, затверджено Головою НАДС 28.08.2020 р., серед функцій є: “участь у забезпеченні нормативно-правового регулювання у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, розроблення та участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань, що належать до компетенції НАДС”. Звідси випливає, що НАДС не лише може, а й має таке повноваження щодо надання пропозицій щодо НПА Кабінету Міністрів України. Проте воно не хоче підійти креативно, новаторсько, реформно, і пропозиції молоді, як бачте, не беруть до уваги.

От така історія. Поки буде відсутність мотивації керівників, директорів, міністрів адмініструвати питання відання свого органу, то навряд чи ми побачимо якісь вдалі зміни. Чому керівники і т. п.? Бо це ієрархічна модель, вона інакше не працює.

Д. С. (додаткове слово) На форумі "Покоління відповідальних" у м. Івано-Франківську була виставка 15 принципів "Декларації відповідальності людини" авторства Богдана Гаврилишина. Із усіх принципів я обрав 8 "Вирішуй проблеми", що як ніколи перегукується із поточним станом молодіжної політики. Усім гараздів, підтримуйте молодь і долучайтеся до проєктів ваших друзів. Будьмо!