У ніч з 20 на 21 серпня 1968 року військові підрозділи ЗС СРСР та війська Варшавського договору вторглися на територію Чехословаччини для придушення «Празької весни».

«Празька весна» – нетривалий період політичної лібералізації та реформ, одне з важливих явищ суспільно-політичного життя Європи 2-ї половини ХХ століття. Курс на реформи, побудову «соціалізму з людським обличчям» був взятий Чехословаччиною у січні 1968 року, коли першим секретарем ЦК КПЧ було обрано Александра Дубчека.

Реформаторські настрої всередині чехословацьких комуністів занепокоїли СРСР – як відомо, тоталітарні режими дуже чуткі на такі речі й хворобливо реагують навіть на натяк будь-яких змін – радянська пропаганда одразу ж назвала події в Чехословаччині «загрозою для соціалістичної системи», «контрреволюцією» та «спробою відновити буржуазний лад».

Система включила на повну потужність усі наявні засоби для недопущення потрапляння зерен демократії на територію СРСР, зокрема і в Україну. Ідеологічна та психологічна обробка населення відбувалася по всіх фронтах. До первинних партійних організацій надсилалися закриті листи ЦК КПРС, проводилися закриті та відкриті засідання партійних зборів, активів, організовувалися масові мітинги в трудових колективах, ще більше посилилася цензура та активізувалися спецслужби.

Але, попри «закручування гайок» та всю глухоту залізної завіси, якою намагалися відгородити  від світу власних громадян партійні бонзи, об’єктивна інформація про події в Чехословаччині 1968 року різними каналами потрапляла в Україну і люди робили власні висновки, до того ж, зовсім не на користь ЦК КПРС. В країні активізувалися суспільно-політичні процеси, зокрема, нової сили набув український правозахисний рух, в якому через «Празьку весну» визрівала ідея можливості реальних змін у тоталітарній системі.

Саме під впливом чехословацьких подій 1968 року на якісно новий рівень піднявся громадський рух за легалізацію Української греко-католицької церкви (під час «Празької весни» в Чехословаччині було відновлено ЧГКЦ – віруючим повернено храми тощо). В країні розповсюджувалися листівки, прокламації, анонімні листи, написи.

У відповідь на це посилились репресії: одних викликали для «профілактичної бесіди» до КДБ, а інших, тих хто насмілювався відкрито висловлювати власну думку, арештовували, відкривали кримінальні справи. У звинувачувальних висновках чільне місце займало, серед іншого, «антирадянське трактування чехословацьких подій».

Ідеї «Празької весни» неабияким чином вплинули на зародження, вже на новому витку історії, антиавторитарних ідей, що втілилися на практиці в 1980-х роках, та призвели, зрештою, до зміни суспільного ладу в країнах Східної Європи, а потім і в СРСР.

Укрінформ