Василь Гулай

блогер

Викладач у "Львівська політехніка". З 2014 року завідувач кафедри міжнародної інформації. Доктор політичних наук, Професор. Сфера зацікавлень: політичний аналіз, виборчий консалтинг, соціальний інжиніринг, українсько-польські відносини.


29.03.2019, 18:49

Вибір змін чи спокою і страху

Напередодні першого туру чергових президентських виборів, що мають відбутися 31 березня, українських виборців все більше й більше переповнюють різні, часом протилежні почуття, котрі можуть лягти в основу вибору того чи іншого кандидата,  можливо – ірраціонального вибору.

Найперше, що визнають навіть найзатятіші прихильники консервації гібридного політичного режиму «сцени Майдану» та уламків Партії регіонів, це потреба змін в усіх суспільних сферах України перед обличчям нових викликів, загроз та небезпек – як зовнішніх, так й внутрішніх.

І ось тут постає  засаднича дилема: де та в чому/кому шукати джерело сьогоднішнього, далеко не найкращого становища переважної більшості українців? Беручи від студента до пенсіонера, від Харкова до Ужгорода, незалежно від того, якою мовою хто розмовляє, до якої конфесії належить чи навіть якій соціальній мережі чи телевізійному каналу віддає перевагу.

Набагато легше (і саме так робили всі недемократичні режими і як воно тепер спостерігається в Україні), коли перемикають увагу із вирішення внутрішніх проблем на пошук зовнішніх ворогів. В українському випадку зовнішній ворог в особі режиму Путіна прийшов на нашу землю та частину її окупував. Але чи міг би він досягнути цього та утримувати пʼять років окупацію без підтримки з боку різношерстних колаборантів, що є Україні?

Останнім часом, коли мене запитуються щодо поради «правильного вибору», серед іншого, раджу не шукати «скелетів» у політичних шафах чи інших претендентів 10-ти, 20-ти чи 30-річної давності, а оцінювати діяльність впродовж останніх пʼяти років, котрі змінили кожного з нас та Україну назагал.

І для початку трішки напружити свою політичну памʼять, навіть якщо й запевняєте себе, що політика «це не моє». Якщо це не ваше, тоді це «їхнє». Не абстрактних тих, "хто двадцять пʼять років при владі», чи не менш узагальнених тих, про яких кажуть, "крадуть всі і він краде», «а що він може зробити», а конкретних персоналій, беручи від Печерських пагорбів і до найвіддаленішого села. Саме вони «робили» й хочуть тепер за кожного з нас «зробити» вибір. Ви  цього не помічаєте, чи вас все влаштовує, аби «не було ще  гірше»?

Мене абсолютно не цікавить проект резолюції Держдуми Російської Федерації про невизнання виборів в Україні 31 березня, яку так вміло «розганяють» адепти того кандидата, що «не Путін». Як і не цікавлять заяви  демонізованого «Путлера» чи його вірного емісара між Кремлем та Банковою – Медведчука, але дуже турбує нагнітання атмосфери страху та невпевненості у завтрашньому дні, яким намагаються відвернути увагу від фінального етапу спроби системної фальсифікації результатів волевиявлення.

Чи може хтось вважає, що такі особи, як мер Харкова Кернес чи міський голова Одеси Труханов забезпечать дотримання демократичних стандартів виборів у своїх містах?

Поцікавтеся у «дядька Гугла», кого вони підтримують і зробіть свій вибір. Вибору вказаних диригентів  «русской весны» 2014 року, не підтримую і раджу всім не забувати про них та їм подібних, коли будете голосувати 31 березня.

Цілком очевидно, що хто б не здобув перші два «призові» місця, Україну чекають незворотні зміни.  Якими вони будуть – залежить від свідомого вибору кожного з нас, особливо того, хто не прийде на ці вибори.

 Ще пʼять років «вишуканої» імітації  перетворень для збагачення купки «реформаторів» чи може пʼять  років  гротескної епатажності й пошуку себе в хаосі несистемності і турбулетності, чи все ж таки пʼять непростих років праці і  виборювання гідного місця для себе, своєї родини та, зрештою, й України у світі, що здається зійшов з розуму?

Для початку, страх змін та невпевненість можемо спробувати здолати нашим свідомим вибором. Памʼятаючи, що не абстрактна «рука Москви», а конкретний державний службовець, обраний нами голова органу місцевого самоврядування  чи депутат, котрий «розщедрився»  на матеріальну допомогу (за наші ж кошти, кошти платників податків), роблять й робитимуть (особливо активно вже післязавтра) руками нашого колеги по роботі – члена  дільничної комісії чи спостерігача – близького родича, щоб вибори були не вільними, не конкурентними, не таємними та не прозорими.

Вибір  за кожним з нас!

  • Обговорення

    Завантаження плагіну facebook...

    Політика

    ТОП

    ФОТО

    Відео

    ВРУ запрацювала з третьої спроби і чекає на закон про вибори (трансляція)

    Коментар

    Блоги

    Наталя Тимчій

    Як зробити Львів доступним для молоді?

    Юрій Никорак

    Дембельський акорд Синютки, або ж Регіональні особливості клептократії

    Василь Чорний

    Порошенко роздає посади і звання як дешеві цукерки

    Підпишіться на WestNews.info у Facebook: