Волинь за сучасним адміністративним поділом охоплює сучасні Волинську та Рівненську області, західну частину Житомирської та північну частину Тернопільської та Хмельницької областей. У ширшому розумінні до Волині можна зарахувати південну частину Берестейської області Білорусі, східну частину Люблінського воєводства Польщі і північну частину Львівської області.

Волинська область площею 20 144 кв. км займає 3,3 % території України. Тут одне з найбільших озер в Україні – Світязь. Межує на сході з Рівненською областю, на півдні з Львівською областю, на півночі з Брестською областю Республіки Білорусь, на заході із Люблінським воєводством Республіки Польща.

По території області проходить державний кордон протяжністю 442,76 км (Польща - 228,04 км та Білорусь - 214,72 км), розташовано 12 пунктів пропуску.

Згідно з адміністративно-територіальною реформою область поділена на 4 райони (Володимир-Волинський, Камінь-Каширський, Ковельський та Луцький) та 54 територіальні громади (11 міських, 18 селищних, 25 сільських).

Нещодавно у межах престуру, організованого Харківським пресклубом, журналісти зі всієї України мали можливість дізнатися як живуть громади Волинської області в умовах воєнного стану.

Хорохоринська полуниця

Хорохорин – невеличке село у Торчинській тергромаді за 30 км від Луцька, мешканці якого упродовж року почергово вирощують полуницю і пекінську капусту. 

Як розповів староста села Анатолій Мельничук, місцеві селяни часто повертаючись із польських заробітків, почали вирощувати полуницю і в себе. Найкращими волинські грунти виявилися для сорту Мармелада. У неї висока врожайність – в середньому майже кілограм з куща – і добра транспортабельність. 

Переважно селяни наймають для роботи місцевих сезонних працівників, інколи приїжджають закарпатці. Земельні ділянки вони отримали після розпаювання сільськогосподарських земель. Полуниця з хорохоринських полів завжди чиста, адже вимощена густо соломою.

А наприкінці липня, коли закінчується сезон полуниці, починають садити пекінську капусту… 

Торчинський історико-краєзнавчий музей

Торчинський історико-краєзнавчий музей імені Григорія Гуртового заснований у 1957 році, а в 1967 році удостоєний звання народного. 

Тут місцева художниця створює біографічні портрети загиблих захисників, які жили і працювали у місцевій громаді. Родичі захисників з розумінням ставляться до цього проекту і передають навіть деякі особисті речі Героїв у музей. Наразі експозиція налічує 21 портрет, а художниця мріє, аби на цьому її робота припинилася… 

«За час роботи над портретами кожен із хлопців став як рідний, на кожній із картин є емблеми, улюблені квіти, нагороди чи меморіальні дошки», - розповідає пані Ніна. 

Організатори виставки планують надалі демонструвати її в начальних закладах області і України. 

«На них повинні виховуватися наші діти», - переконана директорка музею Алла Сахнюк. 

Автор Лариса Cалімонович

Відділення стаціонарного догляду для постійного або тимчасового проживання 

Відділення стаціонарного догляду є структурним підрозділом Центру надання соціальних послуг Торчинської територіальної громади і обслуговує одиноких громадян похилого віку, інвалідів та хворих працездатних громадян. 

Раніше відділення стаціонарного догляду було районним, а в 2020 році перейшло на баланс Торчинської громади. Проживання жителів громади в ньому є безкоштовним і фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету. Перебування жителів інших громад фінансується з бюджетів цих громад.

Завідувачка відділення Марія Апіваліна розповіла, що відділення розраховане на 25 ліжок, а зараз тут проживають 23 людини. Працюють 13 людей. Для урізноманітнення дозвілля проводять культурні заходи, печуть печиво, фарбують писанки. 

Автор фото Олександр Кульбака.

Центр ментального відновлення у Жидичині

Село Жидичин входить до Луцької територіальної громади. Тут громадська організація «Алгоритм дій» працює над створенням сучасного Центру ментального відновлення для військових, ветеранів та внутрішньо переміщених осіб. 

Один модульний будинок складається із двох квартир по 64 кв м кожна (дві кімнати, кухня, санвузол). 

За словами комунікаційної директорки проекту Ірини Новосад, концепція спрямована першочергово на допомогу людям, які втратили власне житло. 

«Житло, яке ми пропонуємо, допоможе людям адаптуваися у перші місяці. Це не житло на довгі роки. Плануємо запустити нетривалі ретрити для ветеранів і їх родин», - розповідає Ірина. 

Також на території містечка планують розмістити спортивні площадки, свер та облаштувати місця для кемпінгу. 

Авто фото Людмила Доля.