Важливою складовою національної української культури є наукова література. Українці довго і драматично йшли до її творення, розробляючи в складних умовах понятійно- термінологічний апарат та добиваючись прав на її видання. І мали на цьому шляху значні здобутки. Наприклад, перша в світі «Енциклопедія кібернетики» вийшла 1973 році українською мовою.

І в умовах суверенної України мала б бути чітка державна програма підтримки наукової літератури українською мовою. Але на сьогодні її немає, так само як і концепції розвитку. Ба більше, у сучасних вимогах МОН щодо здобуття наукових ступенів й присвоєння вчених звань найбільш значущими вважаються насамперед закордонні англомовні публікації, а інтереси української наукової літератури відсунуто на другий план. Це черговий крок у формуванні серед українців комплексу меншовартості і нерозуміння державних інтересів в інформаційно-науковій сфері. І що в результаті маємо: в повітових центрах усіх сусідніх держав почали масово створювати кооперативи з видання статей для українських науковців. Викладачі університетів щотижні одержують десятки запрошень щодо друку англомовних статей в якихось неавторитетних виданнях сусідніх держав. Тобто на далеко не заможних українських науковцях і на неповазі до національної наукової літератури сусіди вже навчилися добре заробляти. При цьому поширюють стереотипи: мовляв українські видання невисокого рівня, їх ніхто не реферує і не читає. Так, дійсно, тут є проблеми, адже більшість наукових збірників фінансують самі науковці. Але це аж ніяк не дає підстав заявляти про відсутність справжніх наукових результатів в українських журналах і називати їх некоректно «мурзилками». Тут вже спрацьовують замовлення на цькування всього українського, поширені в різних середовищах, зокрема тих, що пропагують навчання за кордоном та виїзд науковців за межі держави. І проблеми підвищення наукового рівня українських видань, включення їх в міжнародні наукометричні бази не є такими, що не підлягають вирішенню. І це відносно легко зробити (навіть в межах теперішнього бюджету), аби лише була добра воля.

Так, українська наука мусить тісніше інтегрувати в загальносвітове наукове середовище. І відповідно науковці мали б подавати більше публікацій в авторитетні зарубіжні видання. Але робити це треба не через примус, а заохочення, створення в закладах сприятливих передумов. І при цьому пам’ятати: якщо найкращі наукові результати українських науковців будуть надруковані українською мовою в українських виданнях, то це найбільше відповідатиме інтересам української науки і культури.