2Серед знакових і важливих подій, які визначали, а інколи навіть збурювали релігійну спільноту минулого тижня, поки що без спеціального медійного розголосу залишилася одна - зустріч у Кабінеті Міністрів України з представниками релігійних організацій, які входять до ВПЦіРО, яка з ініціативи віце-прем'єр-міністра Павла Розенка відбулася 16 травня". 

Про це на своїй сторінці у ФБ пише Андрій Юраш, директор департаменту у справах релігій і національностей Міністерства культури України.

І далі: "На перший погляд - звичайна протокольна подія. А насправді - принципова віха, яка є останньою в ряду формальних передумов прийняття КМУ надважливого рішення, яке релігійна спільнота чекала багато років - відновлення окремого спеціального органу, відповідального за державну політику у сфері релігії та національних меншин. 

Так от, все відбулося! І відбулося так успішно, як дехто навіть не передбачав. Маю на увазі, що, на відміну від середовища громадських організацій національних меншин, серед якого є 200-відсоткова підтримка цієї ідеї, у релігійній площині певний час були з цього питання дискусії. УПЦ МП навіть кілька місяців тому звернулася до КМУ зі спеціальним листом, намагаючись зупинити процес. Логіка православних, які й надалі прагнуть залишатися у підпорядкуванні Москви, виходячи з листа, підписаного митрополитом Онуфрієм, є цілком зрозумілою: у Росії немає такого органу, відповідні функції де-факто виконує РПЦ, а тому чому ж в Україні має бути структура, яка є гарантом і символом політики державної неупередженості і реальної релігійної свободи!

Крім того, багато хто не хоче і навіть не намагається пам'ятати, що ліквідація відповідного центрального органу відбулася в перші місяці перебування Януковича при владі, коли у виконавчій площині почали надшвидкими темпами імплементувати директиви, які приходили з Москви: громили і обеззброювали армію, ліквідовували структури, які могли передбачати і реагувати на виклики у ділянці етнополітики та релігії, що вже у дуже короткому часі стали одними з найбільш чутливих і гострих у контексті війни, розгорнутої Росією супроти України в Криму і на Донбасі.

Отож, відновлення структури, яка б могла адекватно формувати політику у відповідних площинах і максимально професійно реагувати на запити, що надходять від релігійного та етнополітичного середовищ, вже з 2013 року є на порядку денному. Саме в грудні 2013 року Рада Європи прийняла спеціальну резолюцію, яка рекомендувала Українському Уряду відновити діяльність спеціального центрального органу виконавчої влади у цій площині. 
Після цього було ще кілька десятків сигналів від інших міжнародних партнерів України: щорічні рекомендації трьох комітетів Ради Європи та спеціальних Комітетів ООН, наполегливі щорічні звернення Верховного комісара ОБСЄ з питань національних меншин, були результати кількох аудитів системи виконавчої влади в України, згідно з якими має відбутися відновлення структури, яка повинна дістати можливості і засоби для ефективнішого провадження державної політики у ділянках релігії та етнополітики. 

Як результат, український уряд до кінця минулого року прийшов до стійкого переконання, що рекомендації європейських партнерів варто виконати. Всі п'ять міністерств, причетних до прийняття рішення, підготували позитивні висновки і рекомендації, відбулося вже три урядових комітети, де питання було розглянуте і прийнято позитивне рішення. Кілька десятків офіційних і неофіційних звернень від структур національних меншин і чільних релігійних структур було спрямовано до Кабінету Міністрів з вимогою нарешті поставити крапку з цього питання. І ось останній акорд прелюдії: ВСІ представники релігійних організацій, членів ВРЦіРО, підтримали на засіданні у КМУ 16 травня ідею відновлення центрального органу у ділянці релігії та етнополітики! 

Велика подяка і і пошана за консолідовану позицію! Це впевнений і достойний крок, який не лише відкриває нові можливості для більш чіткого провадження політики із забезпечення реальної релігійної свободи в українському суспільстві, але й фіксує беззаперечний факт, що релігійне середовище належно оцінює зусилля сучасної виконавчої влади щодо формування атмосфери довіри і партнерства із чільними учасниками державно-релігійної взаємодії. 
Ми ще повернемося в короткому часі до цього питання й детально розповімо про зміст і характер дискусій. Згадаємо кожного, чий вклад у відновлення нормального та природного порядку речей має бути відомий громаді і суспільству, Згадаємо й тих, завдяки чиїм зусиллям мотивація до дій була ще гострішою, а аргументи переконливішими у багато разів. Наразі ж глобальна подяка всім, бо рух вперед - це не тільки просування, але й тертя об багато поверхонь...".

Фото - УНІАН