"Українець, як тарган, до всього звикає: до економічних труднощів, політичних труднощів, до війни, до пандемії теж звик"

 Про це в інтерв'ю РБК-Україна розповів директор Соціологічної групи "Рейтинг" Олексій Антипович.

Подаємо уривок.

– Наскільки тема вакцинації хвилює українців, чи можуть успіхи або навпаки провал вакцинаційної кампанії вплинути на рейтинги, в плюс чи відповідно в мінус для влади?

– Українець все менше цікавиться темою коронавірусу, це значить, що він менше і менше дезінфікує руки, носить маски. І інтерес до вакцинації знижується, бо знижується страх перед коронавірусом. Але на це впливає і той, вибачте, срач, який відбувається в медіа щодо вакцинації. І це не тільки завдяки медіа, а й завдяки владі. Ми зразу веземо китайську вакцину, потім веземо астразенеку, але чомусь індійську і не зовсім астразенеку, і починається недовіра до вакцини як такої.

Якщо ми згадаємо докоронавірусне життя, була частина українців, які не хотіли вакцинувати чи себе, чи своїх дітей від класичних болячок. Стосовно коронавірусу так само, частина не готова вводити собі вакцину, і таких однозначно більше, ніж тих, хто готовий вакцинуватися.

Але це питання в тому числі залежить і від вакцини, про яку говоримо. Є частина людей, яка готова вакцинуватися за свої гроші і, зрозуміло, що вони обиратимуть вакцину, якій довірятимуть. А є частина, яка готова вакцинуватися безкоштовно, тою вакциною, яку дадуть. Головне, що безкоштовно. Інформаційна кампанія в цьому могла би відіграти доволі значну роль.

Багато українців в часи турбулентності і непередбачуваності обирають таку позицію: відстоятись, поспостерігати, хай пройде місяць, два, три, півроку, рік, подивитися, як ця вакцина себе поведе.

– Рік тому рівень знервованості населення був очевидно високим, а зараз народ загалом себе відчуває вже спокійніше?

– Так, значно. Але все йде хвилями. Знову наведу порівняння: початок війни, 2014-15 роки, військові дії, загиблі, смерті в кожному селі, хлопці йдуть на фронт, це трусило країну, всі про це думали, у кожного проблемою номер один була війна.

І десь після 2016 року, до 2020-го так точно, війна вже стала десь п'ятою в особистих проблемах, бо на першому місці тарифи, зарплати, ціни, ковід тощо. Звикли жити з війною, больовий поріг змінився.

Те ж саме з коронавірусом, минулої весни – всі боялися. Зараз українець звик, і, відповідно, став спокійнішим, обережно ставиться до дій влади, яка там щось робить з карантином і вакцинацією: "а, якось проживемо". Це не означає, що це добре, адже може бути знову зростання захворюваності.

Це означає, що українець, як тарган, до всього звикає: до економічних труднощів, політичних труднощів, до війни, до пандемії теж звик.