Вихід Великої Британії з ЄС в багатьох викликає розгубленість і навіть тривогу. Мовляв, як так можна було зробити, адже це нібито зрада загальноєвропейських ідей і цінностей. А серед причин переважно вказують на деструктивний вплив Росії у всій цій справі про Брексит. І він дійсно був, бо Кремль зацікавлений в розхитуванні політичної ситуації у всіх європейських державах. Але все ж не це визначило вихід Великої Британії зі складу ЄЄ. Вирішальним стало прагнення самої Великої Британії відігравати більш суттєву роль в світі як суверенної держави.

І тут важливо зрозуміти, що саме система національних держав і федерацій – це найбільш природний і справедливий спосіб геополітичної організації світу, а різні наддержавні й міждержавні територіально-політичні й економічні об’єднання мають похідний, ситуативний характер. Тобто попри всі «мантри» і заангажовані псевдообгрунтування різних геополітичних «оракулів» про те, що національні держави – це буцімто пережиток минулого, вони залишатимуться каркасом світового геополітичного порядку, запорукою його стабільності. І йому нема альтернативи. Всілякі міркування про те, що майбутнє належить різним інтеграційним просторам – це від лукавого або по-іншому – сучасний неоімперіалізм.

Водночас такі структури як ЄС є далеко не оптимальними. Це стосується й величезного бюрократичного апарату, і неоперативності в прийнятті рішень, і зрештою, - в певному обмеженні суверенітету, яке найбільш болісно переживають малі держави.

Спроби трансформувати ЄС в конфедеративну державу так чи інакше призведуть до негативної реакції різних суб’єктів і до можливого розпаду ЄС. Тому це європейське територіально-політичне об’єднання має шанс зберегти себе лише як союз національних держав.

Щодо Великої Британії, то ставши відокремленим суб’єктом міжнародних відносин, вона навіть в більшій мірі зможе надавати політичну підтримку Україні.

Важливо лише, щоб ця країна подолала кризу політичного лідерства, характерну для всієї Західної Європи.

Фото - Україна молода