У приміщенні Національного літературного музею України, де 140 років тому відбулося одруження Івана Франка та Ольги Хоружинської, пройшла панельна дискусія, присвячена цій історичній події.

Повідомив народний депутат України Михайло Цимбалюк.

"Дякую за запрошення директору Міжнародного фонду імені Івана Франка Ігорю Курусу за запрошення долучитися до такого важливого заходу, який мав на меті проаналізувати шлюб письменника як доктринальний союз, покликаний об'єднати інтелектуальні сили з різних регіонів України.

Іван Франко бачив Україну не поділеною між імперіями, а цілісною - від Галичини до Слобожанщинии. І його одруження з Ольгою Хоружинською стало певним символом такого єднання.

Уявімо собі контекст того часу. Галичина - під Австро-Угорщиною, Полтавщина, звідки родом Ольга, - під Російською імперією. Різні політичні умови, різний рівень свобод, навіть мовні й культурні відмінності. Але українська інтелігенція дедалі більше починала мислити категоріями соборності ще задовго до появи політичних декларацій про єдність України.

І саме тому цей шлюб викликав настільки жвавий інтерес та різні реакції. Для одних - це був прояв модерного українського національного мислення. Для інших - майже екзотика. Адже галичанин і «східнячка» тоді часто сприймалися як люди з різних світів.

Цікаво, що Ольга Хоружинська також зробила надзвичайно сміливий крок. Молода освічена жінка з Наддніпрянської України, яка походила з іншого середовища, свідомо погоджується пов’язати життя з Франком - людиною не лише геніальною, але й дуже непростою. Людиною, яка жила в постійній боротьбі: політичній, інтелектуальній, матеріальній.

Ми часто говоримо про Франка як про титана праці, мислителя, революціонера духу. Але значно рідше говоримо про ціну, яку за це платили його близькі. Історія цього шлюбу - це також історія великого людського випробування.

Адже з роками між ідеєю «доктринального шлюбу» та щоденною реальністю почала з’являтися напруга. Бідність, переслідування, політичні конфлікти, проблеми зі здоров’ям, психологічне виснаження - усе це позначалося на родині. І коли ми дивимося на Франка вже у зрілому та похилому віці, то бачимо не лише генія, а людину, яка несла дуже важкий життєвий хрест.

Можливо, політичні переконання Франка справді вплинули на його рішення одружитися з Ольгою Хоружинською. Але водночас і сам цей шлюб вплинув на нього - на його світогляд, творчість, розуміння української єдності та відповідальності перед народом.

І, мабуть, головний висновок полягає в тому, що історія України творилася не лише на полях битв чи в парламентах. Вона творилася також у таких особистих рішеннях. У виборі бути разом попри кордони, імперії, стереотипи та труднощі.

Сьогодні, коли Україна знову проходить через важкі випробування, тема соборності та внутрішньої єдності набуває особливого значення. Історія Франка та Хоружинської нагадує нам, що справжня єдність починається не з гасел, а з людських вчинків, взаємної довіри та спільної відповідальності за майбутнє.

Іван Франко досить різко висловлювався про так званих «хрунів» - людей, які зрікалися української ідентичності або служили чужим політичним інтересам заради кар’єри, вигоди чи соціального становища.

Сам термін «хрунь» у галицькому політичному та публіцистичному середовищі ХІХ століття означав переважно українця, який полонізувався, втрачав національну солідарність і ставав слухняним інструментом чужої влади чи еліт. Це був не просто побутовий жарт, а серйозне політичне тавро.

Особливо гостро Франко писав про частину галицької інтелігенції, яка, за його словами, любила говорити про народ, але на практиці шукала прихильності польських політичних кіл чи австрійської адміністрації.

Франко фактично вважав «хруньство» однією з головних внутрішніх проблем українського руху. Не зовнішній ворог був для нього найнебезпечнішим, а внутрішня слабкість еліти, яка не вірила у власний народ і власну державну перспективу.

Є дуже характерна франкова думка, близька за змістом до цієї теми: він не раз наголошував, що найбільше зло - це не бідність чи бездержавність, а «духове рабство» і звичка служити «панам» замість служіння суспільству.

Для Франка союз галичанина й наддніпрянки був не лише особистим вибором, а й своєрідною антитезою «хруньству» - спробою будувати українську єдність поверх імперських поділів та провінційного пристосуванства.

І сьогодні, вшановуючи Франка, ми водночас дякуємо всім українським науковцям та інтелектуалам, які творять українську державу не лише зброєю, а й думкою, адже нині День науки", - написав на своїй сторінці у Фб Михайло Цимбалюк.