• Головна
  • Новини
  • Про досвід політичних невдач Івана Франка, який потрібно пам’ятати напередодні виборів

Василь Чорний

викладач

Викладач Львівського національного університету імені Івана Франка


06.07.2019, 23:44

Про досвід політичних невдач Івана Франка, який потрібно пам’ятати напередодні виборів

Для того, аби простежити етимологію українських політичних і національно-визвольних поразок не потрібно займатися містифікаціями і розкидатися лозунгами на кшталт: «Така наша українська доля».

Намагаючись зрозуміти причини перманентного українського історичного краху, варто поглянути на самих себе, свої знівельовані шанси і своїх зневажених геніїв. Найкраще це робити ретроспективно, оглядаючись на минуле «з висоти» нинішнього досвіду.

Яскравим прикладом, який увиразнює деякі внутрішні хвороби нашого суспільства, є політичний досвід одного із найбільших українських Геніїв - Івана Франка. Каменяр тричі брав участь у виборах і… завжди програвав. Будучи на той час чи не найвизначнішим і найбільш впізнаваним українським суспільно-політичним діячем, письменником, журналістом, поетом і публіцистом Франкові таки ніяк не вдавалося подолати тогочасних ставлеників владних еліт та доморощених владарів.

І причиною була не відсутність популярності серед людей (Франка знали і поважали, а його думка була авторитетною) і не якійсь надто хитрі політичні технології (хоч вони таки були). Просто уже в той час серед інтелігенції та селянства уже зародилася болюча українська традиція – виборець продавав свій голос.

У постаті Івана Франка владні еліти (головно поляки) вбачали серйозну загрозу, адже завдяки неймовірній обдарованості і працьовитості, енциклопедичному рівню знань й активності, непересічності ідей і навіть щоденної поведінки Франко мав шанс втілити й уособити найвищі цивілізаційні прагнення українців – свободу, незалежність, самобутність в межах чи поза межами імперії. Ба більше: він міг це зробити цілком цивілізованим і законним шляхом – через роботу у Парламенті Австро-Угорської Імперії чи Галицькому сеймі. Але не сталося… ще тоді українці не склали іспиту на політичну зрілість.

Влада на місцях всіляко намагалася перешкодити Франкові у його передвиборчій діяльності. Доходило навіть до того, що одного разу у Каменяра вкрали взуття для того, аби він не зміг піти на зустріч з виборцями. До цього додавалися також інші технології – своєрідний переділ виборчих округів, тиск на селян-виборців, заборона зібрань, які були спрямовані на підтримку Франка тощо.

Але найстрашнішими були не технології влади, а світоглядні особливості (чи відсутність цих особливостей) самих українців. В усіх трьох випадках – у 1895, 1897 і 1898 роках – Франко був відвертим фаворитом передвиборних змагань, але в останній момент він програвав то у 30-ть, то у 50-ть голосів своєму конкурентові. Причини банальна – за сприяння влади конкуренти скуповували голоси виборців. Історики зазначають, що у 1895 році селяни-хруні (а так називалися ті, хто продавав свої голоси, бо хрунь – це свиня) на виборах з’їли 70 км ковбаси. Ціна за свободу?

Сам Франко спершу до поразок ставився по філософському. Зокрема, після другого програшу він сказав своїй дружині: «А я не шкодую. Ніяка праця не пропадає даремно! Це ж була праця з народом. Це цвіт, який дасть плоди».

Іван Франко вірив у ці плоди, у те, що згодом народиться своєрідна політична культура (та, зрештою, суспільна культура як така). Але, на жаль, історія продемонструвала нам, що народження культури є справою аж надто затяжною і навіть трагічно втомливою.

Вся подальша градація українського політичного життя – аж дотепер – лише увиразнює хвороби українського суспільства. Сучасники Франка зазначали: «Поляки в таких суспільно–політичних умовах легенько куплять українців, адже УКРАЇНЦІ ПРОДАЮТЬСЯ!!! За гроші, за землю, за посади, за горілку, за ковбасу».

Ми, як сучасники нинішніх суспільно-політичних процесів, можемо стверджувати майже те саме: «Українці продаються. За гроші, гречку, посади, фіктивні доплати до зарплат і пенсій. Українці стають жертвами дешевих медіаманіпуляцій і піддаються нав’язаним фіктивним лідерам».

Після останньої поразки на виборах Франко написав: «Я половину галичан люблю, а половину — ненавиджу!!! Жорстокі наші часи!».

…Зараз, напередодні парламентських виборів, хочеться вірити, що кожен з нас віддасть свій голос відповідально – з опертям на свої переконання, досвід, ґрунтовний аналіз і не продасть його ні за гроші чи землі і посади, ні за казкові нереальні обіцянки. Бо тільки так може народитися по-справжньому сильна нація, яка спільно творить сильну Батьківщину.

  • Обговорення

    Завантаження плагіну facebook...

    Суспільство

    ТОП

    ФОТО

    Відео

    На позачерговій сесії ВРУ слід повернути українцям газ та підвищити пенсії - Батьківщина

    Коментар

    Блоги

    Наталя Тимчій

    Разом зможемо зробити Львівщину й Україну успішними

    Василь Чорний

    Про досвід політичних невдач Івана Франка, який потрібно пам’ятати напередодні виборів

    Дмитро Снєгирьов

    Під виглядом відведення сил Росія готує провокацію. Станиця Луганська під загрозою прориву

    Підпишіться на WestNews.info у Facebook: