Під час проведення фітосанітарного контролю імпортного вантажу – картоплі походженням Нідерланди вагою 20 тонн, завезеної з Польщі, виявлено небезпечне карантинне захворювання – рак картоплі

З метою недопущення подібних випадків, до країни-експортера – Польщі – надіслано нотифікаційне повідомлення про невідповідність вантажу фітосанітарним вимогам, повідомили у Держспоживслужбі.

До зараженого вантажу вжито відповідні фітосанітарні заходи.

Довідка. Рак картоплі – одна з небезпечних карантинних хвороб, яка завдає значних втрат врожаю картоплі, погіршує її товарні та смакові якості. Збудником хвороби є гриб  Synchytrium endobioticum Pers., який при  занесенні в ґрунт швидко накопичується і через 2–3 роки уражує велику кількість рослин картоплі. Бульби стають непридатними для споживання. Особливо шкідливим рак є на присадибних ділянках: при беззмінній культурі і вирощуванні сприйнятливих сортів хвороба спричиняє повну втрату врожаю.

Найбільш характерною ознакою захворювання є утворення наростів на бульбах, столонах, кореневій шийці, а при сильному ураженні - на стеблах, листках і квітках. Очевидні симптоми хвороби у вигляді наростів дають можливість легко розпізнати рак картоплі і відрізнити його від інших захворювань. На бульбах нарости утворюються у вічках. Спочатку вони дрібні, а згодом дуже розростаються і часто перевищують розмір самої бульби. За зовнішнім виглядом нарости нагадують квіти цвітної капусти. Нарости, які формуються в ґрунті, білого кольору, а на надземних частинах рослин – зеленого. Листки уражені раком сильно потовщуються, а поверхня їх стає нерівною і зморшкуватою. На квітках спостерігається цілковита деформація тичинок, а загалом і всієї квітки.   Під кінець вегетації ракові нарости, які утворилися на картоплі чорніють, загнивають і мають неприємний запах. Нарости розвиваються на бульбах і в сховищах, якщо врожай вирощено на зараженій ділянці.

Нині у багатьох країнах, у тому числі й в Україні, щодо раку картоплі діють жорсткі карантинні заходи на державному рівні, які дозволяють стримувати розповсюдження захворювання і звести до мінімуму фактичні прямі втрати.