Зруйнованими кам’яними стінами нині нагадує про себе Микулинецький замок. Те, що лишилося, нині намагаються відновити та зберегти працівники Національного заповідника “Замки Тернопілля”.

Консервація (захист від подальших руйнувань - ред.) почалась ще 5 років тому і триває до нині. –

«Коли ми туди прийшли, вся територія була захаращена чагарником, хащами. Ми це все вирубали, вичистили, - розповідає завідувач Микулинецького сектора Теребовлянського відділу Національного заповідника “Замки Тернопілля” Богдан Кордуба. - У середині у казематах було багато сміття. Ми це все прибрали, руками перебираючи, щоб не упустити чогось цікавого».

Відновлюють стіни і бійниці Замок у занедбаному стані, тут дуже багато аварійних стін, проломів, розповідає пан Кордуба.

«Зараз стараємося провести консервацію, щоб не було подальшого руйнування»,- каже він.   

Відновлюємо бійниці, стіни, товщина яких в середньому 2, 80-3 метри. Стараємося зробити так як було. Наприклад, є бійниця і має бути ще одна, ми проводимо заміри і робимо таку саму. Використовуємо тільки камінь, який знаходимо в процесі прибирання території замку.

На сьогодні весь камінь, який ми вклали в стіни, це камінь, з якого збудований замок. Зараз хочемо відновити арку, яка розвалена. По мірі можливості будемо далі проводити консервацію стін і тримати чистоту. Якщо цього не зробити, все пропаде».

У Микулинецькому секторі працюють четверо чоловік, які займаються відновлювальними роботами, прибиранням території.

«Залучаємо фахівців із нашого центрального офісу “Замки Тернопілля” консультуємось, радимось, - каже пан Кордуба. Коли починається сезон - з травня до вересня, до замку навідуються туристи. Часто це гості з Польщі, також часто приїжджають на екскурсії школярі з Тернопільщини.

«Замок закритий на консервацію, але якщо приїхали люди і їх щось цікавить, то совість не дозволяє не показати і не розказати», - каже Богдан Кордуба.

Цікаво, що Микулинецький замок єдиний в Україні, на території якого живуть люди. У флігелі (прибудові замку) живе пані Стефанія, якій близько 90 років, і її квартиранти.

Як каже Богдан Кордуба, з жінкою працівники Микулинецького сектора не спілкуються, але і не конфліктують.

«Добрий день і до побачення. Ось такі контакти ми підтримуємо», - каже чоловік.

« Її мати була улюбленою служницею графині Юзефи Рей, яка володіла замком у 20-х роках минулого століття. І коли служниця Анна вийшла заміж, графиня сказала, що вона з чоловіком може там жити. Чоловік Анни загинув на війні, залишивши її з двома малими дітьми на руках. Забрала війна і сина графині, від тифу померла її донька згодом померла і сама графиня.  З того часу, замок і його приміщення перейшли у розпорядження Анни, бо інших спадкоємців у цієї родини не було, розповідає “Вікіпедія”.

Коли Микулинці захопили німецькі війська, то за старезними замковими мурами розмістилися танки, а в самому замку квартирували солдати.

За радянських військ в Микулинецькому замку була організована ветеринарна лікарня, в якій доглядали поранених і хворих коней. Після утвердження радянської влади, залишки муру та веж влада внесла в реєстр пам'яток архітектури, але поселенців звідти не виганяла. Графській служниці запропонували працювати сторожем замку. Її донька Стефанія живе там до нині.

«Може і добре, що вона тут живе, - каже Богдан Кордуба. - Її трохи боялися, що не дало рознести той замок до кінця».

Богдан Кордуба додає, що у замку є багато підземних ходів, які ще треба досліджувати.

За переказами місцевих жителів, для захисту давні мешканці містечка збудували підземний хід аж до Теребовлі завдовжки 9 км. Входи до підземель можна побачити й досі, але пройти ними далеко не можна, бо вони завалені.

«Одні кажуть, що в дитинстві тут лазили. Копаємо і нічого. Інші кажуть, що доходили до річки, чули шум води і верталися назад. Наскільки це правда я не знаю, - каже пан Кордуба. - Також тут є криниця, але вона захаращена сміттям. Вона гарно вимурована, в діаметрі 2,15 м, але треба дорогу  техніку, щоб її розчистити».

Микулинецький замок будований у 1550 році. Він мав форму квадрата  з довжиною стін 75 метрів і товщиною оборонних мурів — 2 метри. На 3-х кутах замку височіли круглі вежі, які мали 3 яруси з бійницями для гармат. Із західного боку, де оборонні мури додатково захищені глибоким ровом, замок мав в'їзну браму із звідним мостом. Ще один в'їзд у замок зі східного боку. Всередині фортеці були житлові будинки, а під ними льохи і підземні ходи.

20 хвилин