Процес децентралізації в Україні вийшов на фінішну пряму. І чим ближче до його завершення, тим більше чуємо обурених голосів. Попри те, що закон про добровільне об’єднання територіальних громад був прийнятий 5 років тому, багато територій перебувають у такому самому стані повної невизначеності, як і тоді.

Зокрема, це стосується і потенційної Львівської ОТГ.

Впродовж п’яти років ми бачили бездіяльність міського голови Андрія Садового, який мабуть вважав, що навколишні села самі прийдуть до нього на поклін. А з іншого боку ми бачили, як ініціативи щодо об’єднання зі Львовом блокувалися на рівні ЛОДА, яку очолював колишній заступник Садового - Олег Синютка, через суто політичні мотиви.

Тепер маємо закономірний фінал. Сьогодні у Винниках, де не хочуть бути просто поглинутими Львовом, а зберегти свою самоврядність(як це є зараз), відбуваються обговорення можливості створення власної ОТГ. Йдуть розмови про можливість створення Брюховицької ОТГ. А Рудному нещодавно пригрозили припиненням фінансування з бюджету Львова. Такі відцентрові тенденції є зрозумілими, адже законознавство не передбачає існування так званих «матрьошок», - коли один орган місцевого самоврядування має у своїх межах інший.

Це означає, що влившись до Львова ці населені пункти залишаться без своїх голів та місцевих рад. Незрозумілим є те - чому це питання не було вирішене на законодавчому рівні, коли у «Самопомочі» була фракція у Верховній Раді?

Зрештою ми опинилися в такій ситуації, коли Львів замість того, щоб здобути, має великі шанси втратити.

А кому ми маємо завдячувати у цьому – питання здається риторичне.