Саме за стільки пішла з-під молотка зменшена копія всесвітньовідомої театральної завіси «Парнас» Генріха Семирадського на британському аукціоні. Оригінал цього витвору мистецтва вже більш як сто років зберігається у Львівській опері.

“Завіса була замовлена художнику Генріку Семирадському ще на етапі будівництва театру, вона була виконана до відкриття театру, але, на жаль, не встигла прибути вчасно і прибула тільки за 3 місяці“, – розповіла керівниця літературно-драматургічної частини Львівської національної опери Стефанія Олійник виданню ПравдаТут.

Хоча полотно із 1901 року незмінно прикрашає залу національно театру, глядачам її показують не часто. Здебільшого демонструють для іноземних делегацій, під час урочистостей або перед виставами щонеділі. На повнорозмірній куртині зображені музики, а в центрі уваги: Піфія, Розум та Фантазія. Остання має крила, як у метелика, вид якого віднайшли лише наприкінці 19 століття. У такий спосіб автор роботи поєднав два хобі: написання картин та дослідження комах.

Завіса вже пережила не одну реставрацію. А наприкінці другої світової війна її дивом вдалося зберегти вдома, бо ж німецькі окупаційні війська хотіли забрати цю коштовну мистецьку річ з собою.

Зазначимо, що зменшену копію «Парнасу» художник написав вже після картини для львівського театру. Про існування майже точної репродукції великого полотна тривалий час ніхто не знав. Бо ж перебувала у приватній колекції європейської родини, яка отримала цей твір мистецтва безпосередньо від художника у подарунок. Не знали про зменшену версію й у Львівській опері.

“З огляду на останні події й таку особливу увагу до львівської завіси, заходи безпеки будуть посилені, хоч вони завжди були на належному рівні, але для того, щоб ми могли потішити наступне покоління таким твором мистецтва, будемо продовжувати підтримувати її належний стан“, – запевнила редакторка літературної частини Львівської національної опери Марія Дрозд.

Без перебільшень, «Парнас» належить до десятки найважливіших живописних полотен міста. Бо ж у сучасному суспільстві відходить у небуття давня традиція дивувати глядачів роботами видатних майстрів.