Цього дня, 1 серпня, у 1914 році почалась Перша світова війна. Німеччина оголосила війну Росії й через два дні розпочала воєнні дії проти Франції.

Перша світова війна стала першим військовим конфліктом світового масштабу, в ній було залучено 38 з наявних на той час 59 незалежних держав. За час тієї війни було мобілізовано 73,5 млн осіб, загинуло 10 і поранено близько 20 млн військових.

Конфлікт мав вирішальний вплив на всю історію XX століття, змінивши усі країни, що брали в ньому участь. З мапи світу зникли три велетенські імперії: Австро-Угорська, Російська і Османська, натомість з’явилися нові країни.

В Україні початок Першої світової війни продемонстрував цілковиту відсутність не тільки організаційної єдності національного руху, а й спільних для різних політичних течій ідейних і стратегічних орієнтирів.

Переважна більшість українських сил з обох боків лінії фронту, що проліг між двома «тюрмами народів» - Російською та Австро-Угорською імперіями, поспішила виявити свою лояльність власним монархіям. Симон Петлюра надрукував в «Украинской жизни» (редактором якої він був) декларацію з висловленням повної підтримки російського уряду і запевненням, що українці чесно виконають свій обов’язок перед державою. Київська газета «Рада» також писала, що українці повинні боронити російську державу. Втім царський уряд не без підстав не вірив у щирість цих заяв і, підозрюючи українських політиків у зв’язках з певними колами ворожих Антанті центральних країн Європи, особливо в Австро-Угорщині, розпочав репресії. Було закрито «Просвіти» та українські видавництва, знову заборонено друкування українською мовою, заслано ряд відомих національних діячів, зокрема Михайла Грушевського (його заслали до Симбірська).

Так само як і в Російській імперії, «свій» уряд на початку Першої світової війни підтримала і переважна більшість політичних партій галицьких русинів, які вже на початку серпня 1914 року утворили у Львові «Загальну Українську раду» (ЗУР) на чолі з Левицьким. Ця організація заявила, що перемога австро-угорських сил «буде й нашою перемогою» і закликала до формування українських добровольчих загонів. Створений легіон Українських січових стрільців чисельністю 2500 вояків вже 3 вересня присягнув на вірність цісареві Францу-Йосифу. Цей підрозділ започаткував західноукраїнські військові формування часів Першої світової та громадянської воєн і брав найактивнішу участь у київських подіях 1918 року. Однак, незважаючи на всі декларації та навіть практичні заходи по залученню добровольців до цісарського війська, австрійський уряд не довіряв галичанам-русинам майже так само, як і російський своїм українським політичним діячам.

Імперіалістична війна поглибила трагедію позбавленого державності та роз’єднаного українського народу: його сини змушені були боротися за інтереси своїх поневолювачів, одні в рядах австрійської, інші – російської армій.

Укрінформ