Чому так низько впала довіра до Верховної Ради? Про чоловіче обличчя української політики і завдяки чому «Батьківщина» переможе на виборах? – про це в інтерв’ю заступниці Голови Верховної Ради України, членкині ВО «Батьківщина» Олени Кондратюк.

Верховна Рада, як би ви оціни її становище? Довіра до Ради катастрофічно падає? 

Верховна Рада - це достатньо консервативний орган у системі управління державою. І він і має таким бути. При цьому парламент – це насамперед орган представництва, народовладдя і тому дуже важливо, щоб він не губив діалог з людьми,  тобто з тими, кого він представляє. Саме з цим і пов’язане падіння довіри.

Зараз поясню, що я маю на увазі. Мені видається, що ті великі очікування, які були притаманні людям рік тому, вони, фактично, спричинили електоральний майдан, відкинувши попередню владу. Відтак, Верховна Рада отримала найпотужніший кредит довіри. Нагадаю, торік Рада мала плюс 57% відсотків довіри. Сьогодні цей показник становить мінус 75 відсотків. Це колосальні втрати.

У чому причина такого обвалу?

Насамперед у тому, що дива не сталось. Так, прийшли нові люди, але якщо ти учора був бізнесменом чи працював в іншій галузі, а сьогодні став депутатом, це аж ніяк не означає, що ти став добрим депутатом.

Більша частина з тих нових облич взагалі не розуміли, як функціонують органи державного управління. Потім включили турборежим, коли з офісу президента просто почали диктувати, які закони слід ухвалювати. Єдина заслуга парламенту цього скликання, як на мене, – це скасування депутатської недоторканності. Все решта – як працюють комітети і управлінська машина держави загалом – це повний безлад. І лише тепер до «нових облич» приходить розуміння, що не все так просто, як здається.

Звідси і втрата довіри до «зелених». Перше – це некваліфікованість, непрофесійність тих людей, які прийшли до влади. Вони не спроможні реалізувати ті зміни, на які сподівались люди.

І друге. Треба розуміти, що коли такі політичні команди приходять до влади (політичною партією їх назвати складно, бо у них нема ідеології), то вони дають щедрі обіцянки. Але при цьому не усвідомлюють, наскільки їх можливо виконати. Бо коли спершу кажуть, що ми буде радитись на референдумі, а потім про це забувають, то це саме і виглядає, як втрата зв’язку з людьми. Більше того, вони починають ухвалювати рішення, на які їм кредит довіри ніхто не давав.

Ці обставини, вочевидь, особливо актуальні тепер, напередодні місцевих виборів, що відбудуться 25 жовтня?

Саме так. До влади мають приходити політичні партії, які мають визначені цілі, мають програму дій і фахових представників. Власне, партія «Батьківщина» має реально сильну команду і розгалужену мережу політичних організацій. І вона може брати на себе політичну відповідальність і реально відповідати за свої дії. У цьому наша головна відмінність від «зелених», які саме через те, що наприймали у Верховній Раді і взагалі натворили в державі за цей короткий період, вони ці місцеві вибори програють. Такий мій прогноз.

Гендерна тематика. Як ви прийшли до неї?

Як прийшла? Зараз розкажу історію. На початку своєї політичної кар’єри я брала участь у поїздці жінок-депутаток до Данії. І от ми виписуємо графік зустрічей. Я й кажу, що ми прилітаємо і обід, а тому можемо зустрітись після 18.00. У відповідь – це неможливо, бо данські парламентарі працюють до 16.00. І мені тоді пояснили – у них є чітке розуміння, що виховання дітей, домашні справи – це також робота. І я тоді зацікавилась цією темою. Потім довідалася, що данський парламент пройшов через квоти, у них більше як 50 відсотків жінок і у них зовсім інша атмосфера. Вона абсолютно відмінна від нашої, коли в українському парламенті було лише 8% жінок.

Знаєте, у гендерній політиці дуже важливо є те, що нині вперше жінки отримали оце вікно можливостей. Більше того, сьогодні політичні партії потребують більше жінок, ніж жінки політичних партій. Це час, коли нарешті треба звернути увагу, що у кожній справжній партії, яка має і розбудовує реальну мережу, у них жінок є не мало. І це реально професійні люди, фахівчині. Я власне, під час візиту до Львова взяла участь у круглому столі «Рівні права жінок та чоловіків у політиці». Спілкувалась з нашими жінками з «Батьківщини». Ними можна захоплюватись, чи не кожна виховує дві-три дитини, чи не кожна здобула по дві-три освіти і хочуть реалізувати себе далі.

Тобто, дуже важливо, щоб політичні партії до своєї роботи залучали якомога більше жінок. До того ж це європейська практика. Треба розуміти, що це тепер норма. Бо це дуже велика несправедливість, коли 53% жіноцтва в Україні не мають паритетного представництва у державних органах влади. І не тільки. Ви подивіться, в Україні жінки, по суті, відсутні на керівних посадах у вишах. У нас нема жінок серед керівників великих міст-мільйонників, жінок-очільниць ОДА також нема. Розвинуті країни це вже все пройшли. І коли гендерна квота спрацює, її просто скасовують.

Водночас для жінок дуже важливо знайти баланс між сім’єю і посадою. Бо наші жінки, окрім усього іншого, відповідальні та вірні. Вони часто бояться, що посівши ту чи іншу посаду, не зможуть приділяти достатньо часу своїй родині.

За десятибальною шкалою як би ви оцінили стан рівності прав жінок і чоловіків в Україні?

5 балів. У нас жінки мають право голосу на виборах. Наші жінки мають рівні умови для навчання, на охорону здоров’я. Але вплив на прийняття рішень з боку жіноцтва в Україні залишається непропорційно малим. Ви подивіться, у бюджетному комітеті ВРУ лише 4 жінок на 34 народних депутата, які там працюють. А земельні комісії на місцях хто очолює? За деякими винятками ви не знайдете там жінок на керівних посадах.

Можна сказати, що у політики України чоловіче обличчя?

Коли говорити про сьогоднішній день, то я думаю, що так. Але це потрібно змінити.

Ви досвідчена членкиня «Батьківщини». Вже пройшли разом з однопартійцями не одну виборчу кампанію. На вашу оцінку, у якому стані партії підійшла до теперішніх виборів, що ось-ось відбудуться 25 жовтня.

Партія «Батьківщина», маючи розгалужену організацію, завжди готова до виборів. Це перманентний стан протягом усього двадцятирічного періоду існування партії. На чому ця готовність ґрунтується? Є досвід, є фахівці, і є програма дій. Коли ж говорити про місцеві вибори, то ця програма актуалізується, як система ідеологічних координат, в якій домінантами виступають соціально-економічні питання, а також питання соціальної справедливості. Партія на цьому стоїть. Відтак, на цій основі напрацьовані програми для кожної окремої територіальної громади, для кожного міста і регіону.

Коли ж вести мову про наших кандидатів, то мені імпонує такий підхід, який, зокрема, застосований на Львівщині, коли є досвідченні люди, а також нові та молоді обличчя. І цей симбіоз, він, як на мене, додає такого здорового прагматизму, яким мали б скористатись виборці.

Чи могли б ви концентровано сказати, чому виборці мали б підтримати кандидатів від «Батьківщини»?

Перше, ми патріотична партія. І це здоровий і справжній патріотизм. Друге, партія – це дуже фахові люди, які представлені на різних рівнях. Починаючи від Верховної Ради і закінчуючи місцевим управлінням. Третє, я про це вже часткового говорила, – це програмний підхід до роботи. І четверте, ми реальна політична сила, яка спроможна нести справжню політичну відповідальність.

Ви якось сказали, що намагаєтесь опиратись у своїй діяльності на чотири принципи – патріотизм, професійність, порядність і партнерство. На посаді заступниці Голови Верховної Ради вам вдається їх дотримувати?

Перебування на цій посаді збагатило мене цікавим досвідом. Йдеться про досвід управління найвищим державним органом. При цьому, як я вже наголошувала, парламент – це вельми консервативний інститут, якому хочеться додати жіночого обличчя. Я одразу поставила перед своїми партнерами по президії вимогу щодо того, якими питаннями хотіла б займатися. Серед них, проблема підвищення рівня інституційності Верховної Ради, так званий брендинг, а також інформаційна політика. Знову ж таки - проблема доступності Ради. Це і гендерний баланс, і освітня робота, і це інклюзивність.

На мою думку, Верховна Рада повинна показувати позитивні приклади всій країні. Бо, розумієте, коли ми ухвалюємо закони, а самі їх не виконуємо, і у нашу Верховну Раду ніхто не може потрапити, то гріш ціна цьому всьому.

Пригадую, якось у Верховній Раді до Дня людей з інвалідністю була прес-конференція. І як жінки випихали на гору своїх дітей, що були прикуті до візків. Бо у Раді не було відповідних ліфтів. І тоді я чітко зрозуміла, якщо ми не почнемо це робити у себе, то це неможливо пропагувати. І за цей рік ми, практично, адаптували Верховну Раду – ліфти, пандуси – до потреб людей з інвалідністю.

Якщо ж говорити конкретно про стосунки у керівному трикутнику Верховної Ради, то я вам скажу, що мені подобається взаємоповага. Те, що на рівні погоджувальних рад і нарівні внесення на розгляд Ради тих чи інших питань, які не надто розбігаються з ідеологічного погляду, нам вдається ухвалювати консенсусні рішення. І мої партнери прислухаються до моєї думки.

Важливо, щоб був діалог. Скажімо, нині ми напрацьовуємо закон про опозицію. Як тут без співпраці. Так, сьогодні ми маємо монобільшість, але завтра ситуація очевидно зміниться. Відтак, у тому, щоб закон про опозицію був якомога більш досконалим, зацікавленні усі. Адже це впливатиме на структурування самої парламентської опозиції, бо не може лише одна фракція присвоювати собі право говорити від усієї меншості. Це також покращить ефективність роботи Верховної Ради загалом.

Голова Верховної Ради Дмитро Разумков. На вашу думку, наскільки він може тримати політичну позицію?   

Сьогодні при прийнятті політичних рішень, законів «зелені» почали відходити від оцього осоружного і бездумного «одобрямса», коли Президент і парламент ніби як злилися, і нема місця для критичного підходу.

Як на мене, Разумкову вдається нині тримати оцей паритет і нього є розуміння, що парламент це надзвичайно важливий державний інститут в парламентсько-президентській республіці.

Ви історик за фахом, у вас є улюблена історична аналогія?

Я люблю історію України. Я була активною учасницею Майдану. І мені тепер цікаво читати про це. Щоб порівняти те, що ти бачила, відчувала і те, як це викладають історики. Історична пам'ять є надважливою!

Дякую за інтерв’ю.

Розмову вів Віктор Шаповал. 

Перше фото - politeka.net