На сьогодні в різних засобах масової інформації та соціальних мережах часто можна почути заклики до проведення дострокових парламентських виборів та виборів президента України.

А заангажовані політологи й політтехнологи навіть намагаються прогнозувати, коли ж вони відбудуться. Бо беруть до уваги зростання невдоволення чинною владою різних прошарків суспільства внаслідок погіршення економічної ситуації в умовах пандемії. Але тут треба зрозуміти, що економічна ситуація погіршилася майже у всіх державах світу. І там так само зростає рівень невдоволення, але вимоги дострокових виборів лунають нечасто.

Отже, чи дійсно потрібні Україні найближчим часом дострокові вибори? Однозначно, ні. Чому? Насамперед тому, що в нашій державі критично зріс рівень електорального впливу відверто проросійських сил (Медведчука, Шарія, Мураєва), і саме вони найбільше зацікавлені в дострокових виборах. Бо якби парламентські вибори відбулися найближчим часом. то вони сумарно змогли б зайняти перші-другі місця, а це означає, що ці деструктивні політичні сили або дістануть шанс увійти в майбутню коаліцію, або взагалі блокуватимуть роботу Верховної Ради.

Так само є небезпека виходу у другий тур президентських виборів когось з прокремлівських політиків, причому ще нема гарантій того, що він програє в другому турі через розбрат в середовищі україноцентричних політиків. І загалом неготовність і незгуртованість продержавницьких українських політичних сил – це друга причина, чому не можна проводити дострокові вибори. Бо тут помітна і криза лідерства, і криза ідеологій, і відсутність реальних програм соціально-економічного піднесення суспільства. Тому потрібна серйозна реорганізація всього цього середовища, його відходу від впливів внутрішніх та зовнішніх груп великого бізнесу.

І третя причина: дострокові вибори лише сприятимуть дестабілізації та регіональній розбалансованості українського суспільства і ще більше погіршать економічну ситуацію.

Але заперечення необхідності дострокових виборів не означає, що українські громадяни і політичні сили не повинні виявляти активну позицію щодо чинної влади. Навпаки, це треба робити, критично реагуючи на помилкові дії та підтримуючи правильні кроки, як, наприклад, щодо протидії російським спецслужбам та прокремлівським інформаційним військам.

Мирослав Дністрянський, доктор географічних наук, професор кафедри географії України Львівського університету ім. І. Франка