• Головна
  • Новини
  • «Червоній руті» Володі Івасюка, яка стала генетичним кодом українців,— піввіку!!!

12.09.2020, 12:41

«Червоній руті» Володі Івасюка, яка стала генетичним кодом українців,— піввіку!!!

Нев'янучій "Червоній руті" Володі Івасюка, яка стала генетичним кодом українців,— піввіку!!! 1970 рік, сонячний теплий осінній недільний тринадцятий день вересня. Пополудні з Театральної площі Чернівецька телестудія перед багатотисячним натовпом на всю Україну транслює “Червону руту” і “Водограй”. На площі й сусідніх вулицях зупиняється транспорт...

Про це у ФБ пише журналіст Михайло Маслій.

І далі: "Після цього виступу мільйони людей вбачатимуть у піснях Володимира Івасюка вираження своїх почуттів. Тепер, на віддалі часу, можна і треба сказати, що ці твори, без перебільшення, розбудили приспану всілякими заборонами українську націю, вони полетіли в небесну височінь, щоб ніколи уже не приземлятися.

Після закінчення третього курсу Чернівецького медінституту Володя почав працювати над піснею ”Червона рута”. Хоча й до цього було багато пісень про загадкове зілля — руту–м’яту, але саме ”Червоній руті” судилось полонити стільки сердець своїми ліричністю та романтизмом. Коли Володя запропонував показати ”Червону руту” й ”Водограй” у передачі Українського телебачення ”Камертон доброго настрою”, з’ясувалось, що нікому виконати жіночу партію, оскільки всі роз’їхалися на літні канікули. Тоді запросили володарку чудового сопрано, вчительку музичної школи №1 Олену Кузнєцову, і разом з нею Володя впродовж двох тижнів давав життя новій пісні.

Шкода, що передача транслювалася в прямому ефірі, тому не зберігся її запис. Та й завдяки тодішньому телеоператорові Чернівецького телебачення Петрові Хащіюку (на жаль, давно уже покійному) збереглися унікальні знимки того святкового і незабутнього свята Івасюкового генія. За кілька місяців до несподіваної смерті на своїй сторінці у ФБ Валерій Громцев додав важливу деталь: «Червону руту» вперше заспівали Володимир Івасюк і Ляля Кузнєцова. Супроводжував пісню легендарний ансамбль «Карпати» під моїм керівництвом. До речі, другим голосом у присвіві співав я»...

Власною рукою молодий український геній Володя Iвасюк у 1971 році в журналі «Україна» дописав до свого імені й звукорежисера Чернівецького телебачення Василя Стріховича, як автора пісні «Червона рута».

Перше публічне виконання пісні “Червона рута” відбулося на сцені Чернівецької філармонії в жовтні 1970 року під час творчого звіту обласної спілки композиторів. Її заспівав вижницький ансамбль «Смерічка» Левка Дутковського (солісти Василь Зінкевич і Назарій Яремчук). Невдовзі фірма грамзапису «Мелодія» в серії «Українська естрада» записує пісню Володі Івасюка «Червона Рута» у виконанні колективу Левка Тарасовича. Так народився перший грамзапис і публікація пісні.

Наступний 1971 рік був не менш успішнішим в історії Володимира Івасюка і «Смерічки» Левка Дутковського — у серпні знято культовий музичний фільм «Червона рута», в якому солісти ансамблю та викладач культосвітнього училища Софія Ротару зіграли головні ролі. Володю Івасюка і солістів “Смерічки” Василя Зінкевича та Назарія Яремчука запросили виконати пісню у телеконкурсі “Пісня-71” під супровід оркестру Юрія Силантьєва. Пісня Володимира Івасюка «Червона рута» стала найкращою в СРСР.

«Мені «Водограй» більше до вподоби, ніж «Червона рута», — через неординарність в оркестровках, мелодиці, психології подання музики, — визнавав Василь Стріхович. — Мій запис «Червоної рути» у Чернівцях 1970 року відрізняється від того, який звучав у Москві на «Пісні–71». Московський диригент Юрій Силантьєв, який з особливою теплотою ставився до Володі, вніс свої «корективи», і в деяких моментах твір втратив свій колорит. Хоч на перший погляд воно не особливо відчувалося.

Пісню полюбили повсюди. Та й співали її три легені–красені — Василь Зінкевич, Назарій Яремчук і Володя Івасюк. Цікавим був телезапис «Водограю» на Центральному телебаченні у Москві для популярного на той час Всесоюзного телефестивалю «Пісня–72». Коли прозвучала пісня, російська співачка Ольга Воронець схвильовано визнала: «Нада же, как пацанов прінялі! І што у мєня за звук бил такой?..» Ой, різного було. Не раз запитували у Левка Дутковського, Назарія Яремчука, Василя Зінкевича, де робили запис фонограм тої чи іншої пісні. Якщо це було у Москві, то хлопці відповідали, що у Ленінграді, якщо в Ленінграді — казали, що у Москві. Все ж повсюди визнавали професійність і «качєство». Якби відповіли, що у Чернівцях у якогось Стріховича, то негайно би змусили переписати. Хоч з роками я вже мав славу й у Москві, куди мене запрошували на запис різних передач.

До речі, Москва залюбки брала все нове українське. Благо, талантів і нових пісень нам ніколи не бракувало. А як на «ура» пройшов український музичний телефільм «Червона рута»! Правда, москвичі наполягали, щоб там прозвучали аж три пісні російських авторів. Ми ж ухитрилися записати одну. Ніхто не зміг повторити того, що колись зробили «Смерічка» Левка Дутковського і Софія Ротару. Більше від них українських пісень на всьому пострадянському просторі не заспівав ніхто».

Фото Петра Хащіюка мені пощастило здрукувати в Тернополі з його зашкарублої і покрученої часом плівки в кінці 1990-их у фірмі "Кодак", де працювали фірмачі і витягнули якість. А ось Петро, який багато років був телеоператором корпункту Українського телебаченні в Тернопільській області, невдовзі повернувся у рідні Чернівці, де й помер. Царство небесне...".

  • Обговорення

    Завантаження плагіну facebook...

    ТОП

    ФОТО

    Відео

    Шаблі, шпаги, мечі, ножі вилучили працівники Галицької митниці

    Коментар

    Блоги

    Олександр Ярема

    Відкритий лист до академіка, співавтора Конституції України Ігоря Юхновського

    Мирослав Дністрянський

    Ситуація довкола КСУ показала: Зеленський втримає владу, якщо зуміє розгромити проросійські сили

    Василь Чорний

    Чи є життя після виборів

    Підпишіться на WestNews.info у Facebook: