26.03.2020, 13:15

 Бог випробовує нас через різні обставини

Коронавірус 2019-nCov. Пандемія. Карантин. Надзвичайна ситуація. Останні тижні в нашій країні ці страшні за змістом слова в усіх на вустах, оскільки жертвою знахабнілого Сovid-19 є здоров’я та життя Людини, саме суспільне життя, економіка та бізнес країни, а також навіть політика.

Відповідь держави Україна на Covid-19, як своєчасна, так і запізніла, напряму стосується заходів щодо заборон; обмежень; обов’язку кожного дотримуватися правил карантину та обсервації; самоізоляції; організації виконання та контролю за своєчасним і повним проведенням профілактичних та суворих протиепідемічних заходів на всій території країни тощо.

Ми є свідками того, як хвороба коронавірус 2019-nCov преображує країну, її суспільне життя та кожного з нас у свідомості, розумінні діяного навколо нас, сенсі життя та здоров’я, власній філософії людського життя, в т. ч. і способі життя, а також у стані духовного життя.

Тепер більше задумуємося: про особисте життя, про стан фізичного здоров’я свого, батьків, дітей, онуків, родичів, друзів та знайомих і суспільства в цілому; стан економіки та екології країни; про власний бізнес; про несправедливість і хвороби у світі; з відомих причин – про кваліфікацію українських лікарів і медичного персоналу, устаткування медичних закладів, а також, про, так звані,  «реформаторські результати» держави на тлі жевріючої «семашківської» системою охорони здоров’я та медичної допомоги.

А чи роздумуємо ми сьогодні про власну віру і особисте духовне здоров’я? І яка б не була відповідь на це питання, доречно констатувати і те, що небезпечна коронавірусна інфекція SARS-CoV-2 дотично торкнулася як Христової Церкви, так і інших існуючих в Україні релігійних громад, поставивши, тим самим, перед кожним з нас ще один виклик – перевірити власну віру та особистий стан духовного здоров’я.

Поясненням цього є те, що влада держави в умовах тотального карантину, пропонує закрити Божі святині для вірян та перейти на онлай-трансляції, відібравши в такий спосіб у всіх нас, у смертельно тяжкий час для країни, живе спілкування з Богом під час богослужінь та здійснення Святих Таїнств – Сповіді та Євхаристії.

І результат таких дій державної влади в Христовій Церкві - богослужіння проводяться без парафіян, щось на кшталт проведення футбольних матчів європейського рівня на безлюдних стадіонах та без фанатичної підтримки вболівальниками і глядачами своїх улюблених команд, на що завжди нарікають самі футболісти.

Невже віруючі люди, відвідуючи Храми Божі, є більшою загрозою у поширенні коронавірусу серед населення країни, ніж сотні тисяч українців, котрі, безконтрольно, з безвідповідального попуску державної влади перед народом та майбутнім України, як до 12 березня, так і після 12 березня, перетнули та перетинають державний кордон з коронавірусних епідемічних вогнищ країн Європи та світу, повертаючись до своїх домівок, у свої сім’ї та родини?

Саме ця кагорта населення України на сьогодні має розцінюватися державною владою як найбільш можливі потенційні носії/розповсюджувачі Соvid-19, котра у своїй більшості нехтує соціальною відповідальністю і самоізоляцією та власною поведінкою, при безконтрольності місцевих правоохороних органів та органів місцевого самоврядування, існуючих жеків та об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, наражаючи оточуючих довкола себе заразитися коронавірусною інфекцією 2019 nCov, що має шанс ще більше усугубити наявний епідемічний процес у місті чи селі та й Україні в цілому.

І тут до існуючої державної влади та всіх нас постає низка філософських/риторичних питань. Наскільки теперішня державна влада України значення віри в Бога в житті незалежної України? Невже Соvid-19 страшніший, ніж гнів Божий? Чому не розуміємо у християнській Україні, що коронавірус 2019 nCov – це заклик Божий до кожного з нас покаятися та виправити власний спосіб життя згідно із заповідями Божими?

Проте храми, церкви, костели, монастирі, скити, лаври на території України закриваються, а там, де двері святинь Божих лишилися відчинені, незважаючи на відпрацьовані посилені заходи протиепідемічної безпеки, значно обмежена їх духовна діяльність. Але історія як неспростований факт засвідчує вагому роль Христової Церкви та її вірних в часи грізних інфекційних лихоліть серед народу в різні історичні періоди земної історії.

Як казав відомий політик, «маємо те, що маємо», і шкода витрачати час на дискусії з теперішньою владою. А це значить, що Христова Церква в цих надто складних карантинних умовах повинна негайно відійти від традиційних дій та віднайти нові нетрадиційні ефективні для людської душі шляхи спілкування з Господом Богом і зробити український народ ще більш побожним.

Одночасно і ми всі в незалежній Україні сьогодні, коли SARS-CoV-2 немов мечем посікає людський рід, незважаючи на раси, мови, народності, національності та релігійні переконання і соціальні розмежування, в умовах теперішньої карантинної Церкви Божої, повинні як зберегти власну віру, так і самостійно молитовно примножити її, що дозволить зміцнити в такий спосіб особисте духовне здоров’я.

У цей небезпечний для здоров’я та життя кожної людини в Україні час, приходиться констатувати думку і на тому, що лікарі та медичні працівники, через атеїстичність колишньої країни, є необізнанні в академічному плані з цінністю моністичного бачення людини/пацієнта «в своїй одності та цілісності (душа і тіло) як сотворіння Боже, як дитину Божу».

Тому тепер напряму комунікуючи як з потенційними та і фактичними хворими на Covіd-19 (це також стосується й інших небезпечних патологій), лікарям та іншому медичному персоналу, необхідно орієнтувати хворого на молитовне зміцнення його духовного здоров’я, в контесті біблійного правила: тісний взаємний зв᾿язок між лікарем та пацієнтом через «оздоровлення - віру - спасіння» останнього, а також при цьому слід демонструвати самопожертву та побожність.

Саме віра людини та її духовне здоров’я – це той індикатор та рівень людського імунітету, якого потребує фізичне здоров’я людини в протистоянні з будь-якою хворобою, в т.ч. і зі смертельним SARS-CoV-2. 

Священнослужителі Церкви в умовах карантинних обмежень роблять все можливе, щоби люди не втратили віри, а ще більше навернулися до Господа Бога.

Для цього за посередництвом сучасних засобів комунікації багато храмів організовують онлайн-трансляції богослужінь через теле- та радіоканали, соціальні мережі, ютуб, фейсбук, щоб ті, хто залишається вдома на самоізоляції, мали можливість долучитися до спільної молитви і  прийняти участь в усіх церковних богослужіннях.

Перебуваючи в своїх домівках у часи самоізоляції, всім рекомендується під час онлайн-трансляції Служби Божої скористати з ласки Духовного Причастя, під яким розуміється єднання людської душі з Богом у Пресвятій Трійці.

Як приклад, пропонується молитовне формулювання Духовного Причастя:

«Ісусе, вірую, що Ти – в Пресвятих Дарах.

Ісусе, люблю Тебе понад усе і бажаю Тебе всією душею.

Я не можу зараз прийняти Тебе таємниче, прийди в моє серце хоча б духовно.

Ісусе, обіймаю Тебе, не дай мені ніколи розлучитися з Тобою.

Ісусе, моє благо, моя ніжна любов, поклоняюся Тобі кожну мить;

Ісусе, Спасителю мій, благослови мою душу».

Нині все більше людей має уповати на Бога (національний девіз США "На Бога уповаємо" / In God We Trust (1956)), щиро молитися за особисте здоров’я та здоров’я рідних, близьких і збереження їх життя від смертоносної хвороби Сovid-19; читати святе Письмо та Псалми; посилено молитися до Господа Бога, уникати гріхів й очищати душу покаянням; намагатися жити по правді, виконуючи Заповіді Божі та споглядаючи Господа Бога в своєму житті, а також виявляти любов Христову.

У часи молитви вдома під час час пандемії коронавірусу закликано всіх дотримуватися домашнього молитовного правила, про що навчав Ісус Христос: «Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно» (Мат.6,1-22), оскільки спілкування з Богом - справа не показна, а мова душі.

Синод ПЦУ затвердив текст молитви під час пандемії коронавірусу нового типу Covid-19 «Молитва під час пошесті згубної (епідемії)».

В УГКЦ заохочують священників відповідати на прохання вірних уділяти їм Таїнства Сповіді та Євхаристії вдома та застерігають усіх «…від будь-якої стигматизації або якогось негативного ставлення до уражених вірусом COVID-19 чи тих, хто перебуває під підозрою щодо цієї недуги. Ніхто навмисне сам не хоче бути хворим на цю недугу. Людина може навіть не знати, що вона є хворою. Не потрібно ставитися з упередженням до свого ближнього. Бо Слово Боже і заповідь любові до ближнього діють навіть під час епідемії».

Ревно моляться священнослужителі та ченці до Господа Бога за весь український народ з проханням про призупинення смертельної хвороби Соvid-19; за оздоровлення та помилування тих, хто захворів пошестю цією; за тих, хто найбільш вразливий до цього вірусу; за душі тих, хто від коронавірусної інфекції 2019 nCov у вірі та надії воскресіння вже переставився перед Господом Богом, а також «за працівників охорони здоров’я, адже вони перебувають «на передовій», найбільше ризикують своїм життям заради безпеки і здоров’я українського суспільства».

Людей із зони ризику (старшого віку, батьків з малими дітьми, осіб з ознаками респіраторних інфекцій, тих, хто нещодавно повернувся з-за кордону і хто з ними проживає чи контактує) Церква просить залишатися вдома – в самоізоляції, щоб не наражати себе та інших на небезпеку зараження.

У Церквах Божих роблять все можливе, аби на тлі коронавірусу SARS-CoV-2 ніхто не засумнівався в Божій Святості, в вірності Церкви догмату і обряду, в силі живого Бога живих людей та щоб кожен, скориставшись з карантинних заходів, помножив свою віру та зміцнив духовне здоров’я – як Божу силу у боротьбі зі смертельною коронавірусною інфекцією Соvid-19.  

Дуже слушними та повчальними в теперішній коронавірусній ситуації українського люду є слова морального лідера суспільної думки в Україні світлої пам’яті Блаженнішого Любомира Гузара: «Бог випробовує нас через різні обставини. Якщо ми поставимо Його на першому місці, житимемо за Його законами і будемо Йому довіряти, то можемо мати оправдану надію на Його поміч».

Василь Рудень, заслужений лікар України, професор кафедри громадського здоров’я ФПДО Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького

  • Обговорення

    Завантаження плагіну facebook...

    ТОП

    ФОТО

    Відео

    Папа Римський дочасно виголосив Великодню молитву: Ісусе, Тебе не хвилює, чи ми загинемо?

    Коментар

    Блоги

    Михайло Цимбалюк

    Відкрити ломбарди під час карантину - цинічна логіка Уряду

    Мирослав Дністрянський

    Які стереотипи заважають відстояти українські державницькі позиції на Донеччині?

    Іван Стецькович

    "Слуги народу", не втрачайте совість! Нікому піднімати. Всі на карантині

    Підпишіться на WestNews.info у Facebook: