Україна – частина західної цивілізації, одна із її твердинь та основний її форпост. Історично, географічно, а головне, ціннісно і ментально ми є органічним елементом Західного світу - спільноти держав і націй, для яких демократичний розвиток, незалежність, свобода думки, слова і дії, можливість індивідуально саморозвитку є визначальними. І ніхто не може ставити під сумнів, не має права загрожувати нашому вибору, правам і цінностям.

Ця думка є апріорною і більше не може ставитись під сумнів, бо саме за цей світлий ідеал Свободи і Гідності віддали і зараз продовжують віддавати свої життя найгідніші представники нашої нації. Цивілізаційний еволюційний поступ Української Держави передбачає всецільне зближення з європейськими державами (аж до повноправного членства у всіх структурах ЄС) та євроатлантичну інтеграцію – запоруку нашої безпеки і можливість разом із демократичними державами світу обстоювати цінності і свободи західного світу.

Саме така позиція є єдино правильною. І мабуть не було б сенсу ще раз наголошувати на ній, якби не… нахабні передвиборчі спекуляції влади. У намаганні підвищити свої рейтинги команда поки що чинного Президента України вдається до недопустимих маніпуляцій стосовно інтеграції України у євроатлантичні структури, нахабно наголошуючи, що саме чинна влада (і ніхто інший!) сприяє нашому наближенню до спільноти демократичних держав. Але не потрібно бути професійним аналітиком, аби зрозуміти, що це не зовсім так (чи навіть зовсім не так).

Насправді нинішній рух України від московських боліт до Західної цивілізації є самоочевидним і зумовлений він аж ніяк не заслугами президента-олігарха, а зрілим вибором самих українців, ба більше – великою і  священною жертвою нашого суспільства. Не даремно Президент Європейської Ради Дональд Туск нещодавно промовив, на мою думку, найбільш ключові для нинішнього етапу становлення нашої держави слова, які він адресував до своїх колег у Брюсселі: «Не вчіть їх бути Європою – вчіться у них, що таке Європа»...

І ми, українці, насправді зрозуміли, значення слова «Європа» у 2013-2014 роках - тоді, коли почали виборювати Європу як набір цінностей, як якісний зріз для всієї держави. Коли почали віддавати свої життя, шукаючи цю Європу, а по суті знайшли самих себе, знайшли Україну, визначили і визнали свою ідентичність. Тому будь-які спекуляції щодо цієї теми зі сторони і чинної влади, і будь-яких інших політиків є недопустимими. Бо кожен з нас заплатив занадто високу ціну за цивілізаційно зрілу державу.

Чи можна було упродовж останніх 5-и років зробити більше? Міцно утвердити ціннісний вибір українського суспільства? Так, можна! І це було необхідно. Але не сталося – влада знову не встигла у своєму розвитку за динамікою суспільства, шанси змарнували, конструктивні пропозиції проігнорували, світлу, окроплену кров’ю, енергетику Майдану нівелювали.

Але все могло бути по-іншому. Ще у 2014 році Юлія Тимошенко і фракція «Батьківщина» запропонували провести референдум про членство України в НАТО. Тоді ці наміри, незважаючи на конституційно зібрані підписи, були нівельовані новообраним президентом України. Тоді  Петро Порошенко заявив, що один із пунктів статуту НАТО (якого насправді не існує), забороняє країні, яка перебуває в стані війни, членство в Атлантичному Союзі. Вочевидь уже тоді новообраний гарант планував спекулювати на цивілізаційному виборі українців наступні п’ять років, відтак робив усе, щоб затягнути інтеграцію нашої держави у Західний світ. А час марнувався…

У червні 2017 року (після цинічних маніпуляцій зі сторони влади) у правове поле України було повернуто формулювання 2003 року про курс на членство в НАТО. Тоді цей крок чинна влада подала як велике досягнення, хоч насправді він був черговим затягуванням інтеграційних прагнень України. Сьогодні ж Президент вихваляється ініціативами, які узаконюють наш рух на Захід, а це уже цинізм і спекуляція, спрямовані тільки на здобуття додаткових голосів на прийдешніх виборах глави держави.

На відміну від не чіткої гри чинної влади, послідовність прозахідного курсу «Батьківщини» та Юлії Тимошенко у Західному світі не є секретом. Так, уже упродовж багатьох років «Батьківщина» є членом Наглядової ради Європейської народної партії, а молодіжні органи «Батьківщини» входять у провідну партію ЄС у статусі повноправних членів. А відтак, погляди топ-політиків ЄС та США звернені саме до лідера опозиції. Зокрема, Юлія Тимошенко увійшла у рейтинг брюссельського видання «Politico», який складається із 28 особистостей, які вплинуть на Європу у майбутньому.

На переконання європейських аналітиків, після перемоги Тимошенко, саме від неї буде залежати перемога у війні з Росією і на неї ляже відповідальність за відновлення миру в Європі.

Окрім того, нещодавно експерт Інституту євроатлантичного співробітництва, німецький політолог Андреас Умланд у статті для аналітичного центру Atlantic Council зазначив, що Юлія Тимошенко може стати першою жінкою-президентом у східнослов’янському світі і, що саме нинішній лідер опозиції є людиною, яка за 20 років змогла вибудувати по-справжньому прозахідну партію, що зміцнила українську демократію.

Прикладів, що засвідчують послідовність прозахідного курсу Юлії Тимошенко та «Батьківщини», можна наводити сотні. Але чи варто? Адже цей курс є самоочевидним, бо його визначили самі українці. І шляху назад немає…

Незважаючи на цинічні маніпуляції і гальмування чинної влади, уже зараз ми – частина цивілізованого світу. І ми це ще раз доведемо уже за декілька днів – своїм голосуванням на найближчих виборах і своєю працею! Головне – відкинути маніпуляції, бути сміливими й утверджувати найважливіший вибір, який ми зробили усі разом – вибір цінностей демократичної правової держави!