9 жовтня у Музею національно-визвольної боротьби у Львові відбувся захід «День народження Героїв Небесної Сотні». На честь двох Героїв України – Володимира Жеребного та Миколи Дзявульського. У залі була здебільшого учнівська молодь.

Коли у вирій летять журавлі, то кожен знає, що це душі Героїв  Небесної Сотні. Такий настрій панував у цей вечір спогадів.

До Музею завітали сім’ї загиблих, їх друзі, знайомі, учні, які приготували  концерт. Кожна пісня, танець промовляли до глядача: як же важко сприйняти ті безглузді розстріли,  що сталися на Майдані.

«Близькі люди відчувають занепокоєння, а я був спокійний за свою дитину. Повністю довіряв йому. Та коли його «побратими» принесли звістку, вуха сприйняли, а серце відмовлялося вірити. Кому він заважав? Не вкладається в голові й досі, як потрібно ненавидіти людей, щоб піти на їх фізичне знищення», – розповів батько Володимира Жеребного Михайло Федорович.

«Володя із самого дитинства був у нас патріотом, –  продовжує Михайло  Федорович. – Ми йому давали кишенькові гроші, щоб він поїв у школі, а він їх тихенько відкладав, щоб придбати книгу».

«Він був на Майдані з початку і до своєї смерті (20.02. 2014). Я намагався його зупинити, але марно. Володя сказав: «Як я можу сидіти вдома,  коли там б’ють дітей», – пригадав пан Володимир.

І ще: «Володя жив духом майдану, вірою в справедливість».

Батько Володимира Жеребного ще раніше запросив працівників Музею в гості в рідне містечко Рудки (Львівська область). Там встановлено меморіальні дошки на честь загиблих.

Багато щирих і до болю щемких слів було сказано на адресу Миколи Дзявульського: «Людина, яка горіла, палала лише для України», «Патріот. Людина, яка не підведе», «Завжди йшов попереду, але був скромною людиною», «Цвіт нації, що його породила наша земля».

Микола Дзявульський родом із містечка Шепетівки Хмельницької області. Був координатором.  Він відповідав за всіх із Шепетівського району, хто виявив бажання поїхати на Майдан.  Бути люблячим чоловіком, батьком та дідусем.

«Говорять, що мій батько помер героїчно, але в мені бориться супротив. Він і жив героїчно», – розповіла Оксана Дзявульська, дочка загиблого.

 «Я правду любив, я жити хотів» викарбувано на надгробній плиті Володимира Жеребного. Але доля зробила вибір. Вічна пам'ять  Героям Небесної Сотні.

«Небесна Сотня» — прийнята в Україні збірна назва загиблих протестувальників, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Євромайдану (Революції Гідності) у грудні 2013 — лютому 2014 року.

21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких у жалобних промовах назвали «Небесною сотнею». Під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача…» Список на виплату одноразової грошової допомоги родинам загиблих у розмірі 121 800 грн. налічував 98 осіб.

 Дзявульський Микола Степанович, - Герой України (посмертно), народився 1 вересня 1958. Мешкав у Шепетівці. Вчитель географії та біології, член ВО «Свобода». Загинув 20 лютого 2014 року у Києві на Інститутській вулиці від кулі снайпера, яка влучила прямо у серце.

Жеребний Володимир Миколайович - Герой України (посмертно),  народився 6 жовтня 1985, м. Рудки, Самбірський район, Львівська область, працівник Вишнянського коледжу Львівського національного аграрного університету. Загинув 20 лютого 2014 року на Інститутській вулиці, кулі снайпера влучили в шию (в сонну артерію) та голову. Похований у рідному місті Рудки». (Вікіпедія).