26.02.2019, 20:50

У 1919 році Капела Кошиця тріумфувала з туром Європою

За ініціативи Симона Петлюри 1919 року протягом кількох літ Українська Республіканська Капела під орудою Олександра Кошиця з метою пропаганди рідної пісні тріумфально знайомила світову громадськість з культурою народу, що мешкає по обидва береги Дніпра.

Про це на своїй сторінці у Фейсбуці написав журналіст Михайло Маслій.

Нова репрезентативна культурна інституція, за задумом Симона Петлюри, мала прорвати російську інформаційну блокаду в Європі, об’їхати з українською піснею ключові країни Західної Європи і продемонструвати світові самодостатню силу української культури – а відтак політичну зрілість українського народу, аби мати власну державу, незалежну від Росії.

Українські співаки мали «проспівати» на весь голос, що Україна – це не Росія, і навіть не її колонія, а окрема самодостатня культурна нація, яка має право на політичне існування і власну державність.

Капела відряджалась передусім до Парижа, де після закінчення Першої світової війни вирішувалось питання щодо надання політичних прав колишнім постколоніальним народам.

Диригент Капели Олександр Кошиць: «Я раював від думки, що на мою долю випала честь показати всьому світові душу нашого народу – таку ніжну, таку могутню, таку елементарну, а разом і загадкову, як сама природа»

Петлюра у своєму листі до голови української делегації на Паризькій мирній конференції Михайла Тишкевича пише: «Подбайте про те, щоб Українська Республіканська Капела могла приїхати до Парижа для демонстрування багатств української музично-пісенної творчості. В Чехії ця капела творила фурор і багатьох москвофілів перетворила в українців. Я певен, що Європа не має чогось подібного. Можливо, що перебування Капели в Парижі полегшить і прочистить атмосферу упередження».

Від українського співу божеволів віце-король Ірландії лорд Абердін. Побувавши на їхньому концерті вперше, він вже не полишав нагоди супроводжувати хористів. Напередодні одного з концертів в Гаазі сама Королева Голландії писала листа капелянам, перепрошуючи, що не може прийти на їхній концерт через національну жалобу (тоді розлилась річка Маас), а її політичні симпатії Україні висловив голландський «Королівський хор» з тріумфальними вигуками «Слава Україні і Голландії!»

Інша королева, бельгійська, котра потрапила на їхній концерт, вступила навіть в політичну конфронтацію з військовим керівництвом своєї держави через захоплення українською культурою і відвагою українців. Кошиць цей безпрецедентний ефект культурної дипломатії описує у своїх спогадах, де нотував, що королева «дуже хвалила наш спів, сказала, що вперше чує щось подібне…».

Згодом в присутності військового міністра, котрий був ворогом ідеї незалежної України, підписалась у подячній книзі Капели зі словами: «Мої всі симпатії на боці вашого народу, я знаю як тяжко він здобуває собі волю». Зрештою свій підпис під справою схвалення української нації та її культури мусив поставити і проросійський міністр закордонних справ Бельгії (прихильник «єдіной нєдєлімой России»).

Найпершу рецензію за підсумками пробного концерту Капели у Празі 10 травня 1919 року дає чеський часопис «Venkov» під назою «Veni, vidi, vici».

Автор резюмує, що згідно оцінки найславетніших мистецтвознавців, присутніх на концерті, «стоїть цей хор своїм артистичним виконанням поруч з найкращим, що ми коли-небудь чули». Визначний музичний критик, професор Карлового Університету Зденєк Неєдли (майбутній міністр освіти, науки і мистецтв (1948-1953) і президент Чехословацької академії наук (1953-1962) в захопленні від української композиторської школи робить виклик своїм чеським колегам: «Ану, панове модерністи, яким для своєї нікчемної часом думки потрібно 20 стрічок партитури, спробуйте це зробити на 4-х стрічках, як це роблять українські композитори!».

Разом з дружиною і двома дітьми Неєдли супроводжував капелян на всіх концертах у Чехії і згодом присвятив українському хору окрему книгу, яка вийшла друком у 1922 році. Він пише: «Хто пережив і відчув прекрасні співи Української Республіканської Капели, не може не полюбити України всією душею».

На спорядження Української Республіканської Капели Директорія виділила 1.184.500 карбованців і 1.142.500 франків на подорож до Парижа.

Підґрунтям для таких політичних висновків щодо молодої Української Республіки і її культурної місії була передусім якісна мистецька презентація Капели, адже саме на якість української музичної культури як на політичний фактор і робив ставку Петлюра.

Європейська мистецтвознавча і медійна критика не вщухала від захопливих відгуків:

«Їх виступ можна прийняти як найвищу точку, до котрої хорова техніка може коли-небудь дійти» («Manchester guardian», 4 лютого 1920);

«Немає жодного лондонського хору, котрий можна прирівняти до них» (англійське видання «Truth», 11 лютого 1920);

«Жодна нація не виявляє своє обличчя в музиці так яскраво, як українці» (британське видання «Ріфері», 7 лютого 1920);

«Які ми бідні, народи Заходу… який вихід в світ для народу, ще цілком не відомого!» (голландський часопис «La Gazettede Holande», 24 січня 1920);

«Вам заперечують існування Вашої нації, отже Ваші співаки доводять світові, що ця нація має незрівнянно могутню душу» (з листа професора паризької «Сорбонни», професора Шарля Сеньобоса до О. Кошиця);

«Який успіх для народної пісні! Яке щастя бути українцем!» (Брюссель, «La gazette», 10 січня 1920);

«Вони дають найвищу атестацію музичній культурі України» (Швейцарський часопис «Tages Anzeiger», 23 жовтня 1919).

  • ,
  • ,
  • Обговорення

    Завантаження плагіну facebook...

    ТОП

    ФОТО

    Відео

    У Повітряних силах пояснили, чому "шахеди" долітають аж до Львова

    Коментар

    Блоги

    Мирослав Дністрянський

    СИСТЕМА ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ Й МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ Й СУПЕРЕЧНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ

    Михайло Цимбалюк

    Бюрократи, що прикриваються євроінтеграцією

    Василь Чорний

    Псевдосоціологія від проросійських ресурсів: розбір і спростування фейку

    Підпишіться на WestNews.info у Facebook: