У липні 2018 року під час сесії Львівської міської ради депутат Валерій Веремчук вимагав від міського голови Львова повідомити про план дій міськвиконкому стосовно утилізації твердих побутових відходів (ТПВ) через рік – у липні 2019 року.

Саме тоді завершиться термін «сміттєвого меморандуму» і Львівська обласна державна адміністрація (ЛОДА) припинить вивозити й утилізувати багатоскандальне львівське сміття.

Андрій Садовий бадьоро пообіцяв, що завод для переробки ТПВ збудують через два роки (2020 р.), а Грибовецьке стихійне сміттєзвалище остаточно рекультивують через п’ять років (2023 р.). Щоправда в інноваційної команди Андрія Садового традиційно непередбачувано виникла якась несподівана перешкода, через яку напрацювання проекту сміттєпереробного заводу ввійшло у затяжний період. Отже, у липні 2019 року, коли у Львівської ОДА завершаться повноваження на вивіз та утилізацію львівського ТПВ, а на той час сміттєпереробний завод очевидно зведений не буде, Львівський міськвиконком має твердий намір звозити ТПВ на компостувальну станцію, яку хочуть збудувати до липня 2019 року на вулиці Пластовій.

Водночас у відповіді міського голови бриніли майже невловимі сподівання, що у березні 2019 року він стане президентом України, а тоді гори воно синім полум’ям і львівське сміття, і його утилізація, і сміттєпереробний завод разом із компостувальною станцією. Нехай із виконанням всього обіцяного мастять собі голову майбутні бургомістри. «Дума про втому» керівника Львова все лункіше звучить коридорами Ратуші, а ґрунтовний аналіз господарських невдач і сталих проблем  вказує на невтішний спадок, який на згадку про себе Андрій Садовий імовірно залишить львів’янам.

Після публікації статті «Сміття, транспорт і борги: три проблеми, які Садовий залишає Львову» на сайті «Leopolis.news» у середовищі активістів та представників громадських організації завирувало питання, що негоже Андрієві Садовому перекладати фінансові збитки, завдані його господарськими прорахунками, на львів’ян, які стільки років платили йому заробітну платню не за бракоробство.

Виникла ідея домогтись через суд описання майна родинного бізнесу Андрія Садового на користь територіальної громади Львова, а також майна та бізнесу чиновників міськвиконкому, які підтримували неконструктивні рішення міського голови. Найбільш радикальні активісти навіть пропонують описати майно усіх членів партії «Самопоміч», адже партійці солідарно повинні нести моральну й матеріальну відповідальність за діяльність свого лідера.

У черні 2017 року на площу Ринок повіяло вітром прогресивних змін із Губернаторських валів. Очільник ЛОДА Олег Синютка заявив, що для вирішення скандального питання з утилізацією львівського сміття, яке виявилось не під силу міському голові, при облдержадміністрації створять громадську раду. Ця структура буде контролювати вивезення твердих побутових відходів із Львова, а головно – кошти, які Львівський міськвиконком буде переказувати для легальної утилізації ТПВ.

На перше засідання Громадсько-контролюючої ради з питань ТПВ прибули активісти орієнтовно із 20 населених пунктів області, куди ЛОДА мала намір звозити львівське сміття. Після завершення зустрічі експерт із питань відновлюваних джерел енергії, кандидат географічних наук Мирон Колодко запропонував Олегові Синютці коричневу папку, в якій на 42 сторінках формату А4 була науково-обґрунтована концепція поводження із ТПВ у Львівській області. Проте Олег Синютка відмахнувся від персонального ознайомлення з концепцією і сказав передати папку Назарієві Романчуку, керівникові департамент розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства Львівської ОДА, для вивчення концепції та подальшого реферування висновків голові ЛОДА. Мирон Колодко передав папку Назарієві Романчуку.

Під час наступної зустрічі Громадської ради Мирон Колодко поцікавився, чи ознайомились із його концепцією, проте Назарій Романчук не зумів відповісти на це питання. Мирон Колодко вирішив забрати свій проект, однак з’ясувалось, що папку десь запроторили. Через два тижні пошуків папку знайшли і повернули власникові. Очевидно, що концепцію Мирона Колодка стосовно поводження із ТПВ ґрунтовно ніхто не вивчав, хіба що переглянули по діагоналі, і голові ЛОДА не реферували.

Мирон Колодко зрозумів, що керівник обласного департаменту розвитку та експлуатації житлово-комунального господарства некомпетентний у питаннях концептуальної утилізації сміття, а Назарій Романчук, збагнувши розуміння науковця стосовно себе, перестав запрошувати Мирона Колодка на засідання Громадсько-контролюючої ради з питань ТПВ.

У цій дивній ситуації швидше можна покласти відповідальність на Мирона Колодка. Як і більшість науковців, він вважає, що довкола нього обертаються інтелектуали. Насправді ж це помилкове сприйняття нинішніх реалій. Отож свої пропозиції або концепції доцільно викладати на рівні початкової школи, принаймні середньої, а тим паче – для чиновників. Як науковець, Мирон Колодко повинен розуміти, що у відомстві, де керівник заробляє 18 тисяч гривень у місяць, а його підлеглі й поготів менше, достатньо складно знайти посадовця з інтелектом, відповідним займаній посаді.

А суть концепції Мирона Колодка полягала у тому, що не потрібно щомісяця витрачати орієнтовно 25 мільйонів гривень на розвезення львівського ТПВ по області та Україні. Якщо взятись за цю проблему по-господарськи, то достатньо буде вкладати в утилізацію ТПВ у місяць приблизно мільйон або півтора мільйона податків львів’ян. Імовірно, що чиновникам така концепція нецікава, адже маржа їхньої стимуляції щодо утилізації ТПВ скоротиться у 25 разів.

Наприкінці серпня того ж 2017 року, коли народ був окрилений обіцянкою Олега Синютки кардинально вирішити питання львівського сміття, в ЛОДА на допомогу посадовцям потяглись львів’яни з різними раціональними пропозиціями. Сьогодні важко сказати, яка доля зазначених ініціатив, оскільки про них нема інформації на сайті ЛОДА.

Один із таких ініціаторів безуспішно оббивав пороги обласного департаменту за адресою вулиця Винниченка, 6. На відміну від Мирона Колодка, раціоналізатор Володимир пропонував простий проект очищення території області від стихійних звалищ сміття, тобто утилізації сміття на місці. Раціоналізаторська ідея не знайшла розуміння у керівника департаменту Назарія Романчука, тому що на той час не було в Україні бодай приблизного аналога, а відтак і можливості для чиновника ототожнити раціоналізаторську пропозицію із практичним зразком.

Раціоналізатор Володимир надіслав свою пропозицію Володимирові Гройсману. В уряді, за совєтскою звичкою, прийняли рішення відіслати звернення раціоналізатора на місця – Олегові Синютці. Львівська ОДА переслала раціоналізаторську пропозицію Андрієві Садовому, Андрій Садовий передав її на розгляд Сергієві Бабаку, а той – ще нижчому за рангом клерку, який, імовірно, поклав її під сукно. Принаймні раціоналізатор так і не отримав відповідь на своє звернення, отож можна припустити, що державний апарат чиновників і клерків не побачив для себе персональної вигоди у пропонованому проекті дешевої утилізації ТПВ.

Якби свого часу Андрій Садовий і його команда менше працювали голосовим апаратом, а більше руками, якби Олег Синютка і його команда менше демонстрували чиновницьке чванство, а більше прислухались до ініціатив людей, то сьогодні не було би потреби нагально зустрічатись із мешканцями мікрорайону «Знесіння» та перетягувати канат із Андрієм Садовим у проекті будівництва сміттєпереробного комплексу.

Ярослав ЛЕВКІВ, приватний журналіст, спеціально для WestNews.