Українська топоніміка багата на казуси. Яскравим прикладом цього є населений пункт на Старосамбірщині з гордою назвою Нове Місто. Казусів тут цілих два. Про це пише сайт "Край".

Насамперед Нове Місто т "Край"насправді є селом, до того ж не надто великим, з населенням дещо меншим за 900 осіб. І вже точно воно не є таким уже й новим – історія Нового Міста сягає княжих часів, свого часу це поселення володіло магдебурзьким правом, підтвердженням чого є ратуша, яка височіє в центрі села. А на пагорбі неподалік розмістилась головна окраса Нового Міста – збудований на початку XVI сторіччя готичний костел святого Мартина.

Нове Місто вперше згадується під назвою у документі Галицького князя Льва Даниловича у 1301 році. Хоча на цей час поселення, яке тоді носило назву Библо, уже мало свою сумну передісторію, оскільки було знищене під час монголо-татарської навали 1240-х років. Вціліле населення оселилося за 3 км від згарища, зберігши назву Библо. Згодом частина людей вирішила повернутися на старе місце – і ось це поселення вже отримало назву Нове Місто.

За короля Казимира Великого тут з’явилися переселенці-німці.  А вже у 1463 році Нове Місто отримало Магдебурзьке право.

Зовсім скоро містечко зазнало страшної катастрофи – у 1498 році його вщент зруйнувало волоське військо під проводом молдавського господаря Штефана ІІІ. Під час цієї навали згорів і перший дерев’яний костел містечка.

Будівництво нового костелу, уже мурованого, розпочалося у 1512 році. Будівництво велося коштом родини  Гербуртів – тодішніх власників містечка – і завершилося за кілька років, хоча оснащення храму тривало ще довго.

Костел було збудовано в стилі пізньої готики, що особливо підкреслюють контрфорси, цегельна кладка хрестової системи, стрільчасті вікна і портали. Оборонний характер споруди доповнювали оточуючі її земляні вали з частоколом.

Храмові вівтарі було встановлено в XVII столітті: у 1602 році з’явився дерев’яний головний вівтар, у 1606-му – вівтар Св. Анни, а в 1617-му – вівтар Св. Станіслава. У 1610 році в костелі було розміщено орган. Десь у той же час до костелу була добудована каплиця Добриницьких. В середині XVIII століття її було перебудовано у ренесансному стилі і переосвячно.

У 1648 році до католиків Нового Міста прийшла нова біда, коли козаки Богдана Хмельницького поруйнували містечко і розграбували костел.

Польський Географічний словник зазначає, що в середині костелу з лівого боку муру через довгий час були сліди крові, про які давній рукопис пояснює так: “Коли у 1648 році козаки під проводом Хмельницького на містечко наїхали, значна частина мешканців подалася до костелу, інші заховалися на його вежах. Козаки вдерлися і міщан, які там були, повбивали; грабуючи костел і шукаючи багатств, виламали двері на горище, а заставши там, напевно, людей, усіх повбивали. Почала, отже, кров стікати через шпару у стелі і стікала по стіні через кілька днів. Цей знак залишався аж до 1725 р., коли його забілювали 6 разів, але його не можна було забілити”.

У подальші часи костел не раз зазнавав перебудов. Так, на початку XVIII століття у ньому було  встановлено нові бічні вівтарі – Св. Станіслава, Св. Антонія Падуанського, Св. Хреста і Матері Божої Св. Розарію. У 1796 році  священик Юзеф Лісовський за власні кошти відремонтував вікна та орган костелу, а  між 1796 та 1815 роками стару дерев’яну дзвіницю замінили мурованою

Наприкінці XIX століття костел зазнав ґрунтовної реставрації Перший її етап тривав у 1874-1884 роках, а кошти на це частково надала родина австро-угорського цісаря Франца-Йосифа. У ті часи наново перекрили дах костелу, на якому з’явилася й нова сигнатурка. Проте далі ремонт зупинився через брак грошей. Кошти збирали за допомогою лотереї, дозвіл на організацію якої милостиво надав австрійський цісар.

Новий етап реставрації проходив протягом 1889-1890 років. Реконструкція храму, яку провадив архітектор Томаш Прилинський, велася за канонами модної тоді неоготики. На західному фасаді замість попереднього трикутного фронтону XVIII століття з’явився псевдоготичний щипець з зубцями, а у вікна встановили стилізовані під готику вітражі. З того часу походять й неоготичні вівтарі, що стоять в костелі до сьогодні. Тоді ж було заштукатурено інтер’єр та прибудовано прямокутне приміщення на південь від хорів.

У такому неоготчному вигляді храм і дійшов до наших часів. Сприяло цьому й те, що костел, завдяки його багаторічному парохові о. Яну Шетелі, не був закритий у часи радянської влади. Католицька парафія, яку обслуговують дієцезіальні священики, існує в Новому Місті і сьогодні.

Поруч з костелом у є старовинний цвинтар, на якому збереглося декілька надгробків та статуй з середини ХІХ століття. В самому храмі є чотири мармурові епітафії місцевих шляхтичів з ХІХ – початку ХХ століття.

Цікаво, що за кілька десятків кілометрів від Нового Міста, у Скелівці (колишньому Фельштині) стоїть ще один давній костел святого Мартина, який можна назвати близнюком новоміського. Крім зовнішньої схожості та однакової назви, храми поєднують й історичні паралелі: обидва вони були споруджені на початку XVI століття коштом родини Гербуртів, обидва було грунтовно перебудовано на початку минулого століття в стилістиці неоготики.

Неподалік від Нового Міста, у селі Грабівниця, є ще одна цікава католицька сакральна споруда – споруджена в 1909 році каплиця Святої Родини. Попри значно коротшу історію та скромніший вигляд, капличка виглядає доволі стильно і безумовно заслуговує на увагу. У радянські часи вона використовувадася у якості складу, проте попри це добре збереглася. На початку 90-х років ХХ століття її повернули віруючим, а у 1991 році відкрили і переосвятили.

В самому ж Новому Місті привертають увагу ще два архітектурних об’єкти. Насамперед це новоміська ратуша, що має статус пам’ятки архітектури. ЇЇ було збудовано у 1910 році у стилі модерн на місці попередньої дерев’яної. В ратуші розміщувався міський магістрат та пожежна служба.  Тепер же тут працює Народний дім «Просвіта».

Над південною частиною села домінує церква Успіння Пресвятої Богородиці. Її попередниця – дерев’яна одноверха церква була збудована у 1775 році. У 1901-1908 роках уеркву розібрали, а на її місці збудували нову муровану церкву у стилі “Rohbau”.