Ісламська революція, яка сталася 40 років тому, у 1979 році призвела до радикальних змін в Ірані, не в останню чергу для жінок.

Одна зі сфер, які опинилися під пильним наглядом влади - те, як жінки одягаються і які мають зачіски. Вивчали тему .bbc.com .

Шах, ще у 1930-х роках, заборонив носити хіджаби (одяг, який закриває все тіло та голову, крім обличчя та долонь) і наказав поліції силою знімати з жінок хустки.

Але на початку 1980-х років нова ісламська влада ввела обов'язковий дрес-код, який вимагав від усіх жінок носити хіджаб.

Ось кілька світлин, які показують життя іранських жінок перед встановленням влади кліриків, і як воно змінилося відтоді.

До революції

Навчання в Тегеранському університеті в 1977 році: Хоча багато жінок вже навчалися у вищих навчальних закладах на час революції, у наступні роки спостерігалося помітне збільшення кількості студенток, які відвідували університети.

Частково це було пов'язано з тим, що новій владі вдалося переконати консервативні сім'ї, які жили у сільській місцевості, дозволити своїм донькам навчатися поза домом.

"Вони намагалися не дозволити жінкам навчатися в університетах, але це спричинило таку негативну реакцію, що вони мусили дозволити їм повернутися", - каже баронеса Хале Афшар, професор жіночих студій Йоркського університету, яка народилася в Ірані.

"Деякі освічені люди залишили Іран, і влада зрозуміла, що аби керувати країною, їм необхідно давати освіту як чоловікам, так і жінкам".

Шопінг у Тегерані в 1976 році: До революції багато жінок носили одяг західного стилю, включаючи вузькі джинси, міні-спідниці та топи з короткими рукавами.

"Щодо взуття, то тут нічого не змінилося - і пристрасть до взуття є у всіх нас! Жінки в Ірані нічим не відрізняються від жінок по всьому світу, і ходити по магазинах - для жінок це лише спосіб втекти від щоденного стресу", - каже професор Афшар.

Пікнік щоп'ятниці у Тегерані в 1976 році: сім'ї та друзі, як правило, збиралися разом у п'ятницю, яка є вихідним днем в Ірані.

"Пікніки є важливою частиною іранської культури й користуються великою популярністю. Це не змінилося з часів революції", - говорить професор Афшар.

За її словами, єдина суттєва зміна - тепер чоловіки та жінки, які сидять разом, набагато більш стримані у своїх взаємодіях.

Перукарня в Тегерані в 1977 році: "Це сцена, яку ви більше б не очікували побачити в Ірані - але навіть після ісламської революції перукарі продовжували існувати", - каже професор Афшар.

"Сьогодні ви не побачите чоловіка в перукарні - і жінки обов'язково ховають своє волосся перед тим як вийти за двері. Дехто навіть може тримати таємні салони краси у своїх будинках, де чоловіки й жінки можуть отримувати послуги разом".

Охорона шаха в 1971 році: Молода жінка наближається до шаха Мохаммеда Реза Пахлаві (крайній справа) на величезній вечірці, на відзначення 2500-ліття перської монархії - екстравагантність цього заходу широко засудили ліві й релігійні опоненти влади.

"До цього часу шаха вже дуже сильно не любили, і дехто вважав, що це свято надмірності та привілейованості могло посприяти подіям, що призвели до революції, через вісім років", - пояснює професор Афшар.

Прогулянки по засніженій вулиці в Тегерані в 1976 році: "Ви не можете завадити жінкам ходити вулицями іранських міст, але такого ви не побачите сьогодні - її сережки так ясно виставлені напоказ", - говорить професор Афшар.

"В Ірані існує концепція "пристойності", тому сьогодні жінки на вулиці мають носити пальто до колін і шарф".

Після революції

Жінки протестують проти хіджабу у 1979 році: незабаром після приходу до влади новий верховний лідер Ірану аятола Рухолла Хомейні постановив, що всі жінки повинні носити хіджаб - незалежно від релігії чи національності.

8 березня у Міжнародний жіночий день тисячі жінок з усіх верств суспільства вийшли на протест проти закону.

Протест біля посольства США в Тегерані в 1979 році: Студенти-революціонери взяли в заручники десятки співробітників посольства США, а тисячі демонстрантів оточили цей комплекс.

"У той час було нормою побачити різних іранців, об'єднаних у їхній абсолютній ненависті до Америки", - каже професор Афшар.

"Американці та британці мають довгу історію в Ірані. Вони намагалися впливати на місцеву політику та забрати собі іранську нафту, тому недовіра до США і Великої Британії глибоко вкорінена у суспільстві".

Сім'я йде на п'ятничну молитву у 1980 році: "П'ятничні молитви - час для людей, які є вірянами або прихильниками ісламської влади і не хочуть, аби їх назвали дисидентами. Вийти та зібратися разом - момент солідарності", - каже професор Афшар.

"Але навіть тоді, усе має ознаки чоловічого домінування. Жінок не допускають до тієї ж кімнати, що й чоловіків - вони будуть сидіти в окремому приміщенні для молитви, далеко від чоловіків".

Закупи весільного плаття в Тегерані в 1986 році: "Весільні сукні у вітрині усі західні - іранські жінки досі можуть носити те, що хочуть, поки вони знаходяться за закритими дверима", - пояснює професор Афшар.

"Весілля і вечірки мають бути відокремлені, так що неважливо, що ви носите, якщо присутні тільки гості-жінки. Але вечірки, де гості обох статей святкують разом, все ще трапляються - деякі люди наймають охоронців, аби наглядати за входом, інші ж платять місцевій поліції, аби та закривала на них очі".

Прогулянка в Тегерані у 2005 році: Не всі жінки в Ірані носять чорний хіджаб, одяг, який закриває тіло від голови до ніг і залишає відкритим тільки обличчя. Дехто вважає за краще носити хустки й пальто.

"Реальне питання полягає в тому, яку частину волосся ви залишите відкритою? Жінки влаштовують свої власні маленькі акти опору і часто намагаються, наскільки це можливо, відкривати волосся", - каже професор Афшар.

Пляж Каспійського моря у 2005році.

Вболівальниці слідкують за матчем біля торгового центру в Тегерані у 2008 році: Хоча жінкам ніколи офіційно не забороняли спостерігати за футбольними матчами чоловіків в Ірані, їм часто відмовляли у праві входу на стадіони, а деяких з тих, хто намагався пройти, затримували. До революції жінкам дозволяли відвідувати спортивні заходи.