Кореспонденти WN поспілкувалися із неймовірно харизматичним письменником, актором та телеведучим Антіном Мухарським

Про новий роман

На 25 Book Forum, який триває у Львові, в мене важлива місія -   презентація мого нового, антифеміністичного, неполіткоректного, чоловічого роману «I am not Russia!» . Одразу попереджаю – людям без почуття гумору читати його заборонено!  Роман розповідає про історію  двадцятирічної давнини. Як ми молодими артистами поїхали на фестиваль до Единбургу і я там зазнав зазіхань зі сторони представників нетрадиційної сексуальної орієнтації.   В мене був сильний ступор. Бо це було перше знайомство з євро-атлантичною цивілізацією, яке закінчилося для мене серйозним культурологічним шоком. Я тоді у 1997 році написав такий невеличкий нотатник і в 1999 видав роман, що називався «Попса для еліти» . Але він був не досконалим. Мені завжди хотілося переробити цю історію у щось більш таке.. «значуще». І от зараз маємо справжній роман про диявола, спокусника, який приходить в різних образах. А до артистів  і людей шоу-бізнесу переважно у образі продюсера. І пропонує піти з ним на компроміс. І багато хто  йде на цей компроміс, не думаючи, що розплата буде дуже серйозною. Тобто в книжці мова йде і про наших заробітчан… театральних заробітчан, які разом зі мною в той час для того щоб вижити, возили на продаж з України спиртне. Тому в романі буде на правду багато цікавого, такі ностальгічні спогади. Але, книжка насправді дуже весела. Я намагався зробити її такою щоб люди читаючи її не засинали, а навпаки, не могли відірватися аж до самого ранку.

Про критику

Перший і найголовніший критик в моєму житті – я сам.  Бо коли я починаю читати певні фрагменти в соцмережах чи в прямих ефірах – я розумію, що десь щось необхідно доробити. Я дуже прискіпливий. Головне знайти в собі сили щось переробити, якщо бачиш, що щось пішло не так, як планувалося. Насправді, цей роман був дуже виснажливою і кропіткою роботою, що я дуже пишаюся ним. Що зумів подолати, подужати усі 306 сторінок.

Про час

Коли не «бухаєш», тоді час знаходиться на все. Ну чесно. Бо з віком вже розумієш, коли ведеш абсолютно тверезий спосіб життя, робиш вранці зарядку – то і роман можна написати. А коли вранці встаєш – там хильнув, з тим перехилив.. то про яку книгу може  йти мова? Лише одна голова буде три дні боліти. Тому, тільки здоровий спосіб життя, 150 відтискань від підлоги,  йога – іноді. Але, якщо бути відвертим… так іноді хочеться дати слабинку. Можу похвалитися, що ця книга написана повністю на тверезу голову. Коли на одному плечі сидів той, хто  захищає, а на іншому – той, хто  спокушає. А от хто ж з них переміг? Я  дізнаюся тільки тоді, коли постану перед судом Божим.

Про українців

У нас біда. Українці завжди шукають собі «героїв» по тих світах. Їдуть кудись, шукають, знову їдуть. Не вміємо ми, українці, аплодувати своїм героям., підтримувати своїх, боротися. У нас є ментальна вада. Ми один одного любимо страшенно топити. Замість того щоб керуватися думкою «сьогодні я допоміг тобі, завтра ти допоможеш мені», в нас це виглядає як, «сьогодні ти втопив мене, завтра я втоплю тебе».  Ми любимо поливати один одного помиями. Як не в очі, то  поза очі. Це ціла така культура.

Про подорожі

Я зараз багато подорожую різними світами – ми приїхали до Львова з Туреччини. А за останній рік були в Греції, Іспанії, Німеччині, США, у Канаді. Але моя улюблена країна – це Голландія, Амстердам.  І не через те, про що Ви подумали. Амстердам – це душа. Мені подобається, як там подають каву, вишукані десерти. Як вони розважливо і поважно ставляться до всіх побутових деталей. Які у них перетворюються на справжнє мистецтво. Також дуже люблю старий голландський живопис, музеї. Все що є у голландців – воно якісне. І в нашому світі, де стільки фейків, стільки неякісного продукту, який розвалюється в руках, стільки не якісних людей, вибачайте,  з якими не цікаво спілкуватися,  які розмовляють штампами. То в Голландії – найвищий рівень культури в усьому – в стосунках, побуті, мистецтві і так далі. Також люблю країни Бенілюксу,  «старушку Європу».  В Америці можна побути місяць-два, погуляти.  Але це типові забудові, типова їжа, типові люди.. немає там  вишуканості, яку я дуже ціную. І зокрема, у Львові. Бо Львів – це Європа, така Європа, якої ще треба пошукати серед Європи. Бо сама лише архітектура – це музика, яка застигла у камені. Жодного разу я не був в Швеції і Норвегії і дуже хочу там побувати.

Про себе

Я за гороскопом – скорпіон. Нелегкий, дуже не легкий знак – самокопання, депресії, алкоголізм, суїцидальні думки, перманентний стан. Я такий дуже чіткий скорпіон. Тому я і сам себе часто заганяю, а буває. Що як людина підвернеться у не підходящий момент, то таке жало всаджу, що мало не покажеться. Буває і таке. Але потім сам себе картаю за це. У мене є правило «трьох попереджень»  Я попереджаю людину раз, другий.  Перед тим, як зробити боляче. Якщо з перших двох разів не доходить, тоді доводиться приймати заходи.

Текст і фото WN.