У Львові відбувся круглий стіл «Національна концепція “Історії української літератури” Михайла Возняка», присвячений осмисленню наукової спадщини видатного українського літературознавця, фольклориста й мовознавця та її значення для формування національної свідомості й історичної пам’яті.

Організаторами заходу виступили Організація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки.

Із вступним словом до учасників звернувся завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич. Він наголосив, що фундаментальна праця Михайла Возняка утверджує самобутність української літератури, тяглість національної державотворчої традиції та належність України до європейського цивілізаційного простору. На його переконання, концепція дослідника має посісти належне місце в сучасній українській освіті, просвіті та наукових працях з історії літератури.

Директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки, історик Іван Сварник представив доповідь про литовсько-руський (XIV–XVI ст.) та козацький (XVI–XVIII ст.) періоди в «Історії української літератури» Михайла Возняка. Він звернув увагу на те, що дослідник розглядав ці історичні епохи не як періоди занепаду, а як важливі етапи збереження та розвитку української національної самобутності. Окремо йшлося про роль козацького епосу, народних дум і пісень, полемічної літератури та творчості Григорія Сковороди у формуванні української культурної традиції.

Про місце давньої української літератури в національній концепції Возняка розповів поет і літературознавець, директор Центру наукових досліджень давньої української літератури «Інститут Слова» Павло Салевич.

У своїй доповіді він наголосив, що перший том «Історії української літератури», виданий у Львові 1920 року, став не лише фундаментальним академічним дослідженням, а й відповіддю на політичне питання про право українського народу на власну історію в умовах втрати державності. У концепції Возняка визначальними є три засади: самобутність української літератури, безперервність її історичного розвитку та нерозривний зв’язок із національною свідомістю і державницькою традицією.

Доповідач також розглянув методи, за допомогою яких Возняк обґрунтовував українське походження давніх літературних пам’яток, зокрема билин, літописів та «Слова о полку Ігоревім». Особливу увагу приділив ролі Галичини у збереженні літературної традиції після занепаду Києва та значенню творчості митрополита Іларіона для утвердження ранньої української державницької свідомості.

Інші учасники представили доповіді, присвячені архівним джерелам «Історії української літератури» Михайла Возняка, проблемам викладання історії української літератури в національній освіті, ролі літератури у збереженні національної пам’яті та питанням переписування національної історії.

Зокрема, своїми дослідженнями поділилися доктор економічних наук Борис Карпінський, доктор економічних наук Ірина Ревак, доктор економічних наук Олег Підхомний та архітектор Микола Обідняк.

До обговорення долучилися представники наукового, мистецького, культурного та громадського середовища Львова, серед яких доктор мистецтвознавства Роман Одрехівський, перекладачка Галина Чубай, мисткиня Наталя Білоус, поет Святослав Салевич, журналістка Зірка Андрусь, художник Ігор Колісник, культурний діяч Василь Лаба, громадські діячі Іван Вівчарівський, Михайло Соловій, Марта Продан, а також курсанти Львівського державного університету внутрішніх справ.

Учасники круглого столу наголосили на важливості повернення наукової спадщини Михайла Возняка в сучасний український інтелектуальний простір. Адже його дослідження переконливо засвідчують: українська літературна традиція має глибоке історичне коріння, власну самобутність і безперервний зв’язок із боротьбою українського народу за національну ідентичність та державність.

West NEWS.