Видавалося, що мали би шукати спільних родичів, проте у Василя Івановича вся родина і він також (в миру ним був, доки не став співаком) – ЗінЬкевичі!

Про це пише у Фейсбуці відомий журналіст та дослідник української культури Михайло Маслій.

Далі цитуємо дослівно:

"У рідних Васьківцях, що в Ізяславському районі на Хмельниччині, — село надто мальовниче — своєрідний діамант у красивій природній перлині, адже його омиває звідусіль річка Горинь— скоріш за все завбачливі предки артиста знали, що колись у них народиться хлопець на ймення Василь, який прославить рідний край. Тут, у Васьківцях, пройшло його важке післявоєнне дитинство, тут назавжди спочили в Бозі його Батьки — тато Іван Харитонович (народився в 1903 році, а помер у 1980–му) та матуся Ганна Прокопівна (1914 року народження, померла у 2003–му)  інькевичі (саме так з м’яким знаком правильно звучить прізвище їхнього роду).

Михаїл (світське ім’я — Зінкевич Тимофій Семенович; нар. 9 травня 1966, Лосятин, Тернопільська область) — український релігійний діяч, доктор богослов'я, архієрей Православної церкви України (до 15 грудня 2018 року — Української Православної Церкви Київського Патріархату), митрополит Луцький і Волинський з 18 травня 2004 року. В минулому — єпископ Чернігівський і Ніжинський (2002—2004) та єпископ Сумський і Охтирський (2000—2002, 2004). Возведений у сан митрополита 23 січня 2012 року. Кавалер Ордена «За заслуги» II та III ступенів, Ордена святого Юрія Переможця та Ордена Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня. Тимофій Зінкевич народився в Лосятині, що на Тернопільщині, у глибоко побожній та національно-свідомій родині. Батько хлопця був ковалем, Мати — колгоспницею, працювала в ланці. Саме Батьки дали Тимофію елементарні біблійні знання наперекір радянській владі, що називала релігію «опіумом для народу». З 1973 по 1982 рік хлопець навчався у Лосятинській восьмирічній школі, а згодом — у Почаївському СПТУ-1, яке успішно закінчив 1984 року, отримавши спеціальність «слюсар електронних виробів і автоматики». Після закінчення навчання був призваний до лав Радянської армії, проходив службу в лавах Військово-морського флоту СРСР.

Демобілізувавшись у 1987 році, спробував вступити до світського навчального закладу, однак не зумів та почав працювати в Почаївській лаврі. Оцінивши зсередини життя монахів, прийняв рішення бути священиком та вже наступного року перебрався до Черкас задля виконання послуху паламаря в місцевій Церкві Різдва Пресвятої Богородиці.

Протягом 1990—1994 років навчався у Санкт-Петербурзькій духовній семінарії, після чого повернувся до України та продовжив здобувати освіту священнослужителя у Київській духовній академії Московського патріархату, яку закінчив 1998 року".