Закон про легалізацію зброї для нас може стати вироком. Законодавці пропонують дозволити продаж зброї, зберігання її вдома, використання для самооборони. А якщо…

Якщо раптом хтось розпорядитися вогнепальною зброєю під впливом емоцій? Якщо боєприпаси потраплять в руки дітей? За статистикою, впродовж 5 років в Україні внаслідок умисних вбивств загинули 35 тисяч осіб. Лише трохи більше 1% з них вбиті з вогнепальної зброї.

аргумент використовують прихильники легалізації. А я пропоную подивитися під іншим кутом: тисячі людей стають жертвами злочинців, які навіть не мають в руках смертоносних знарядь для вбивства. Як тільки зброя з'явиться на вулицях, в автомобілях, в кишенях та в руках – статистика стрімко зросте і тоді цифри вражатимуть. Але назад вороття вже не буде.

Для самозахисту – кажуть легалізатори. А чи всі розуміють, як поводитися зі зброєю? Чи держава має передбачені кошти та програми навчання усіх громадян такому самозахисту?

У нашій країні досі високий рівень насильства в сім'ях, уявіть, що побутова сварка згарячу може закінчитися убивством. Ми ще більше мілітаризуємо інформаційний простір у якому зростають діти і не запропонуємо їм альтернативи. А насправді ще добре треба подумати про те, як захищати тих, хто опиниться навпроти стрільця із зарядженою, нехай і легальною зброєю.

До речі, офіційна статистика ООН свідчить про те, що рівень злочинності залежить не стільки від законів про зброю, скільки від соціального та економічного розвитку суспільства.

То ж краще політикам зараз дбати про зростання добробуту громадян, родинам про виховання дітей, а не про те, як збагатити бізнес зброярів.