Наважився вийти за хлібчиком, дивлюсь, біля "Близенько" нема черги, тому і зайшов...

І о жах!!! В проходах стоять бабусі з торбами, перекрили мені доступ до хлібчика.

Я крикнув їм: "ДИСТАНЦІЯ", і вони десь щезли.

Я швиденько добіг до прилавка з хлібом, схопив пакет з батоном, і вибравши безпечну траєкторію, добрався до каси.

Переді мною стоїть дідусь, такий собі живчик, чистенько одягнутий і здається "під шафе", але без маски.

Я став від нього на відстані метра, тримати більшу дистанцію не дозволяло приміщення магазину. і чекаю.

І тут, дідо відкрив рота і сказав: "Рer favore quattro bottiglie di vino".

Мені стало зле... Не пам'ятаю, як вийшов з магазину, але на думці було одне, чим швидше додому.

Проходячи повз якийсь будинок, почув страшну луну від кашлю якогось діда, за нею пішла луна від пшихання та спльовування...

То стояв на балконі першого поверху якийсь літній пан, курив, на весь двір кашляв і чхав, потім то все соковито схаркував на двір.

Я прискорив ходу, жахіття, бачу, ще не закінчились, і ось він омріяний мій під'їзд, ще трішки і я буду в безпеці...

Тільки витягнув з кишені жетон від дверей, як тут двері відчиняються, виходить пан Іван (йому за сім десятків) і протягує руку для вітання і зі зловіщою посмішкою каже "Я віруси не передаю"...

В агоністичному панічному шоці добіг до хати, витягнув антисептик, з півгодини протирався і кілька разів порскнув до свого писка, аби заспокоїтись і заодно відзначити іменини Галин. В антисептику, кажуть 90%, спірітусу чистого.

Ні, таки треба СИДІТИ ВДОМА".

Фото з відкритих джерел