Великдень – найбільше християнське свято. Період для підготовки є досить тривалим і найперше спрямовує людську думку на спілкування зі своєю душею, вирозуміння сенсу життя і свого призначення в ньому, на певне перезавантаження мозку. Для цього і призначений Великий піст, мета якого полягає не стільки у відмові від страв тваринного походження, від гучних забав, як в можливості через ці невеликі і, зрештою легкі аскези для тіла швидше сконцентруватися на найважливіших речах у житті кожної людини, - усвідомленому проживанні кожного дня, хвилини, секунди.

Ця підготовка до Великодня була важчою, ніж інші, пояснює мистецтвознавець Оксана Король. Адже це припало на час виборів.

«Цьогорічний Великий піст, котрий проходив під супровід передвиборчої агітації став великим випробуванням чи не для буквально кожного українця від найменшого до найповажнішого, адже так нелегко сприймати все почуте, і не вступати в полеміку, а якщо і вступати, то до кінця залишатися в Дусі Святому, тобто уміти вислухати, зрозуміти і виважено, мудро та шляхетно опонувати, оперуючи фактами та аргументами. Значно легше віддатись у владу розхристаної емоції, втратити контроль над думками і зійти на образи. Все це дуже сумно вражає. А як же загальнолюдські, якщо навіть не духовні постулати, - не суди ближнього, не обмов? Адже слово будує і слово руйнує, а скільки психічної творчої енергії було розтрачено у взаємних звинуваченнях. Не маючи часу навіть на мить задуматися, ми, охоплені тривогою чи радістю даємо відповіді, за котрі, згодом в будь-якому разі прийдеться відповісти і зовсім не перед людьми.

Коли душа вступає в божественний стан спокою, коли підіймається над життєвими турботами, отримує змогу виважено і логічно мислити, самі собою викристалізовуються найвартісніші пріоритети, - шляхетність, повага, миролюбність, сама Любов», - розповідає мистецтвознавець.

На думку Оксани Король, найбільшим викликом сьогодення є швидкість руху життя, перебування в інформаційному океані, суспільна вимога давати швидкі, хай і не обдумані відповіді.

«До прикладу, - згадаймо ось нещодавній шал картинкових вітань з Вербною Неділею в соцмережах. Як це зручно вподобати, розшарити, перепостити в два кліки, і як важко знайти час, натхнення і потребу для власного словесного побажання, без яскравих картинок, усміхайликів, а так сердечно, щиро, від усієї душі. Багато хто власне так і чинить, і коли отримуєш саме таке привітання, відчуваєш за ним живу людину. Виявляється, на сьогодні це вже розкіш. І ніхто крім нас самих не може зупинити цей безперервний броунівський рух життєвого циклу, вийти за рамки і дозволити собі подумати про те, а що би хотілося, як би хотілося? А чи ми задоволені таким своїм життям? Хто чи що є центром нашого внутрішнього Всесвіту і чи є в ньому місце Творця? Де воно? Скільки ми віддаємо Йому часу у віддяку за все, що маємо і чим ми є?», - міркує Оксана Король.

Навіть 50 літ тому, каже мистецтвознавець, хай і підпільно, але приготування до Великодня було цілком інакшим, виваженішим, святішим.

«Можливо, фантазую собі на цю тему, але з розповіді батьків моїх, бабці з дідусем, в той час, як жорстка заборона на все українське штучно витравлювала усі духовні цінності, в кожній родині вони зберігалися з десятинною силою. Писанка не була атрибутом естетичної насолоди, - а символом відродження української нації, незламності духу, паска - єднанням з цілим родом українським до безлічі поколінь, адже випікалися паски для душ померлих родичів, у кожну заставлялася свічка і мала горіти впродовж Великодня та задушних днів Світлого тижня, а для нині живучих – розкішні паски, прикрашені солярними знаками, пташенятами, ружами, що символізувало саме життя, сотворене Богом», - ділиться з журналістами мистецтвознавець.

Про традиції Великодня написано дуже багато, але пані Оксана вкотре нагадує про те, що по-тихеньку стирається з нашої пам’яті.

«Мабуть, варта знову нагадати, - це усвідомлений підхід до свята і традиції, не сліпе повторення, а дошукування до коренів цього явища, значення його для предків і для нас, як ніколи раніше, - плекання з малку шанобливого ставлення до національних цінностей. В жодному разі не можна допустити розмивання самоідентичності, змішання традицій, не властивих українцям ні ментально, ні територіально Правильний, цільний приклад батьків є найкращою життєвою школою для дітей. І буду повторювати до втоми, - українці, - одна з найшляхетніших націй світу, як можна про це забувати?», - додає вон

Оксана Король закликає об’єднатися у спільній молитві любові до України, стати єдиним серцем і єдиними вустами всієї нашої Батьківщини, віддати свої душі воскреслому Ісусові, віддати в Його Волю усі свої страхи та тривоги, довірити усі свої невирішені ситуації і повірити, - все буде якнайкраще та по-Божому.