Про це нагадує Укрінформ.

Свято було встановлене в Константинополі в ІХ столітті спочатку як місцеве, але вже в ХІІ-ХІV ст. відзначалося в усіх православних церквах. На Русі відоме з кінця ХІV століття.

Історія виникнення цього свята у Константинополі була пов’язана передусім з тим, що на спекотний серпень припадав пік епідемій. З метою запобігання хворобам і людським смертям установився звичай здійснювати хресну ходу, освячуючи вулиці й дороги Хрестом Господнім – священною реліквією, яку заради цього виносили з царської скарбниці.

Нині під час церковного богослужіння хрест виноситься на середину храму, де відбувається поклоніння йому.

Цього дня православна і католицька церква згадують також і сім мучеників Маккавеїв: Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела, їхню матір Соломію та їхнього вчителя Єлеазара, які в 166 р до н. е., за часів царя Антіоха Єпіфана, були страчені за відмову вклонятися язичницьким богам. Мученицька смерть братів Маккавеїв згодом надихнула Іуду Маккавея на повстання проти жорстокого правителя. Іуда Маккавей переміг Антіоха й очистив Єрусалимський храм від грецьких ідолів.

У народі мученики Маккавеї трансформувалися на Маковія. У давнину на Маковія припадав останній день колективних толок. На честь свята у церквах відправляли пообідню службу, святили воду, мед, мак, васильки і чорнобривці.

З Маковія починався двотижневий Успенський піст – Спасівка, який закінчувався одним із найбільших свят серпня – Успінням Пресвятої Богородиці.

Свято Маковея є першим святом, з яким пов’язують закінчення літа. На Маковія починали відлітати у вирій ранні птахи, бо вже "Святий Спас приготував усього про запас" – і дощ, і вітер, і холод, і тепло.