Пекін може значно підвищити свій міжнародний престиж, якщо доб'ється закінчення російської війни проти України.

На початку 20-го століття російсько-японська війна ставала дедалі більш кривавою. В цей момент лідер країни, яка ніколи не грала жодної ролі на глобальній арені, вирішив стати миротворцем. Після загибелі більше 100 тисяч російських і японських солдатів у битві під Мукденом, цар Росії й імператор Японії були готові відгукнутися на пропозицію президента Теодора Рузвельта.

Він запропонував кожному з лідерів прислати представника в США, щоб провести переговори про мирну угоду. Чи міг би лідер Китаю Сі Цзіньпін скористатися рецептом Рузвельта і покінчити з війною в Україні? Про це пише Washington Post.

Між США на чолі з Рузвельтом у 1905 році й сучасним Китаєм, яким керує Сі, дуже багато відмінностей. Але історичні аналогії - це не кухарські рецепти, які потрібно виконувати по крокам, щоб добитися бажаного результату. Тим не менш, схожість між цими двома лідерами та можливості, які відкриває історія, повчальні. На початку 1900-х США лише починали здобувати вплив у Західній півкулі. Однак, вони ніколи не грали центральну роль у міжнародних відносинах. У Рузвельта не було особливо теплих відносин ані з японським імператором, ані з російським царем. Але він був впевнений, що здатен домовлятися з будь-яким лідером на рівних. США ще не були великою військовою силою. Але Рузвельт прагнув, що американський флот ходив у всіх куточках світу включно з морями між Росією і Японією. Також в ті часи США сталавали великим торговельним партнером.

Сьогодні історія вручила Сі значно сильніші карти, якщо він наважиться ними зіграти. По-перше, у Китаю склалися набагато тісніші відносини з Росією й Україною, ніж в Америки були з Росією і Японією 100 років тому. Також зважаючи на особисті відносини Сі Цзіньпіна як з Владіміром Путіним, так і з Володимиром Зеленським, а також на високі ставки для обох, жоден з них не відхилить запрошення в Пекін. Будучи великим торговельним партнером як для Москви, так і для Києва, Китай має також потужні важелі впливу, щоб переконати їх обох піти на компроміс.

По-друге, китайські дипломатичні позиції зміцнює роль Пекіна як посередника. Після російського вторгнення Китай довго не міг сформулювати свою публічну позицію. З одного боку, російська атака порушує принципи суверенітету й територіальної цілісності, які Пекін вважає стовпами міжнародної політики. А з іншого - Китай не хотів відштовхнути країну, з якою Сі оголосив «безмежне» партнерство. Це незграбне дипломатичне позиціонування тепер дає лідеру Китаю простір для маневрів, щоб домовитися про угоду.

 

Пекін також має сильні стимули припинити війну в Україні. Російське вторгнення й потужна західна реакція підривають глобальну економіку. Ланцюги постачання розриваються, а ціни на енергоносії рекордно зростають, створюючи невпевненість на фінансових ринках. Все це скоротило прогнози щодо зростання глобальної економіки на 0.8% або на 700 мільярдів доларів. Будучи найбільшим у світі споживачем енергоносіїв й експортером товарів, Китай ризикує втратити більше через цю війну, ніж будь-хто, хто не бере в ній безпосередню участь. Пам'ятаючи про фінансову кризу 2008 року, яка мало не стала другою Великою депресією, китайські лідери виправдано непокояться через ризики для глобальної фінансової системи. Прем’єр Лі Кецян нещодавно визнав, що китайська економіка постала перед дедалі «суворішим» зовнішнім середовищем.

Китайська ініціатива щодо миру в Україні може також підвищити глобальний престиж Китаю. Шторм, створений путінською жорстокою агресією, український запеклий опір і мобілізація Заходу за для перетворення Росії на партію сформують геополітику на десятиліття. Видання нагадує, що за три тижні до російського вторгнення в Україну Сі Цзіньпін зустрічався з Путіним. Через це Китай почали звинувачувати в тому, що він - «лише ще одна Росія з китайськими особливостями». Щоб токсичність Путіна не отруїла Сі і Пекін, розсудливо було б розпочати політику, яка виходить за межі самих лише закликів до припинення боїв.

Для здійснення такої ініціативи знадобиться підготовка, а в деталях криється незліченна кількість «дияволів». Чи повинен Китай діяти в односторонньому порядку чи запропонувати США виступити спільно? Якщо ці суперники зможуть працювати разом як миротворці, це може допомогти обом сторонам усвідомити необхідність оперативної співпраці для скорочення ризиків майбутніх конфронтацій, зокрема через Тайвань. Обрати правильний момент для миротворчої ініціативи Китаю теж потрібно грамотно. Але нещодавні зміни в російській воєнній кампаній, а також сигнали про готовність Зеленського до певних поступок, говорить, що цей час не за горами.

На підписанні мирної угоди між Росією і Японією Рузвельт сказав: «Це надзвичайно добре для Росії, і надзвичайно добре для Японії». Якщо Сі Цзіньпін зможе добитися миру в Україні, це точно буде дуже добре для всього світу.

Раніше New York Times писав, що Китай бачить одного переможця у війні в Україні - себе. Керівництво країни думає, що зможе уникнути економічних й дипломатичних наслідків, а також виставити свою країну як гаранта стабільності