10 квітня близько опівночі раптово відійшов у вічність протоієрей, клірик Свято-Миколаївського храму Львова, військовий капелан і волонтер Андрій Дуда.

Про це повідомило Львівсько-Сокальське єпархіальне управління Православної Церкви України, - інформує пресслужба Львівської ОДА.

Отцю було 44 роки.

«Це надзвичайно важка втрата для усіх нас. Її зараз важко збагнути. Отець десятки разів їздив на передову, там де зараз вирує війна, займався на Донбасі просвітницьким та милосердницьким служінням, горів любов‘ю до України»,- йдеться у повідомленні.

Як розповіли у храмі святого Миколая Чудотворця, де служив Андрій Дуда, отець став зразком і прикладом відданого служіння Церкві та своєму народові.

Обдарований митець – співак, художник та декламатор поезії, усі свої дари спрямував на виховання й утвердження в суспільстві найголовніших, духовних, пріоритетів та уміння шанувати кожну хвилину земного життя.

Вже у шкільні роки, за прикладом батька, о. Ярослава, Андрій обрав шлях священичого служіння, навіть думав про чернечий постриг. Згодом так склалося, що служба у Збройних Силах підкоригувала його життєві плани, а набутий досвід став актуальним з початком російської агресії на сході України. Коли брат Роман пішов служити добровольцем, о. Андрій 2015 р. разом з іншими ієреями Львівсько-Сокальської єпархії зголосився до Синодального управління з ініціативою нести духовну службу на фронті. Це був час становлення новітнього інституту капеланства у Збройних Силах України.

Капеланське служіння о. Андрія у 80 бригаді десантно-штурмових військ було відзначене державною нагородою – орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. Важливу роль у життєвому становленні священика відігравало мистецтво.

«Я священик родом з «Дударика», – жартома згадував він про роки навчання у співочій школі. Завдяки художньому мистецтву о. Андрій пізнав сенс мистецького осмислення світу, почав опановувати здатність ловити миттєвість і через неї споглядати вічність. Мистецтво як метод євангелізації він застосовував і в публічній проповіді поза храмом.

Серед втілених мистецьких проєктів о. Андрія – презентація сакральних пам’яток свого храму «Скарби княжої церкви св. Миколая у Львові» (2016-2017), спільний з народним художником України Мирославом Отковичем та директором Львівського будинку офіцерів полковником Віталієм Провозіним проєкт «Король Данило. Нащадки княжої слави» (2017-2018), проєкт фотолистівок спільно з керівником студії «Фотографії старого Львова» Романом Метельським (2019), фотовиставка «Фронтові друзі» (2019) та багато інших.

Окрасою Шевченківських зустрічей та вечорів, втім і цьогорічного у Львівській опері, було декламування поезій, виконання яких було записане на диску. «Його» Шевченко не залишав байдужими слухачів, що дивувалися неймовірному талантові і пам’яті невтомного священика.

Кошти з реалізації під час численних презентаційних заходів компакт-диску «Мій Шевченко» незмінно скеровувалися на підтримку Української Армії.

«Тарас Шевченко – це слово Бога для України, – наголошував о. Андрій в одному з виступів. – Адже на початку було Слово, і Слово було від Бога, і Слово було Бог. Кожен із нас приходить до Бога, у кожного свій шлях. Для мене – це шлях Євангелія і «Кобзар».

Окремо слід згадати й парафіяльну ініціативу о. Андрія «Святий Миколай – Захисникам України» – спільно з волонтерами та військовими разом з допомогою він готував мистецьку колядкову програму, з якою відвідував бійців на фронті. На Великдень військові радісно зустрічали капелана, що їхав до них із писанками та ділився радістю Воскресіння Христового.

У час поширення пандемії, священик Княжого храму вів активну волонтерську діяльність, забезпечуючи антисептичними та захисними засобами львів’ян.

Львівська ОДА висловлює співчуття близьким та рідним, парафіянам храму з приводу непоправної втрати