Верховний Суд визнав незаконними містобудівні умови та обмеження Львівської міськради, яким дозволили будівництво готелю в історичному центрі Львова, що входить у зону ЮНЕСКО

Про це повідомляє Верховний Суд України.

"Колегія суддів дійшла висновку, що містобудівні умови та обмеження, як і рішення про їх затвердження, є незаконними й такими, що порушують не тільки права позивачів, а й громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства", – повідомляють на сторінці Верховного Суду.

Йдеться про готель на площі Міцкевича у Львові, вигляд якого не критикував хіба лінивий. 

"Під час розгляду заяв і доданих до них документів про надання містобудівних умов та обмежень на такі земельні ділянки орган, який за законом уповноважений їх видавати, зобов’язаний перевірити відповідність наміру забудови такому цільовому призначенню з урахуванням установленого законом режиму використання цих земель, у тому числі визначеному законом виду їх використання", – такий висновок зробив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Львівської міської ради про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва готелю на площі Міцкевича в м. Львові.

В обґрунтування позову зазначалося, що площа Міцкевича розташована в межах історичного ареалу м. Львова та на території об’єкта, внесеного до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, і що за вказаною адресою розташована пам’ятка культури національного значення. Розміщення готелю не відповідає категорії земель історико-культурного призначення.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд дійшов висновку, що Закон України "Про охорону культурної спадщини" без жодних застережень та без необхідності додаткової реєстрації такого об’єкта в Державному реєстрі нерухомих пам’яток України напряму відносить об’єкт всесвітньої спадщини до об’єкта культурної спадщини зі статусом пам’ятки культурної спадщини національного значення.

ВС констатував, що на земельній ділянці, яка у спірних правовідносинах віддана під забудову й щодо якої затверджено містобудівні умови та обмеження, розташовується пам’ятка культурної спадщини національного значення "Львів – Ансамбль історичного центру", яка одночасно є об’єктом всесвітньої спадщини та занесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Тому спірна земельна ділянка належить до категорії земель історико-культурного призначення за законом, і таке цільове призначення може бути змінене виключно за погодженням із Кабінетом Міністрів України.

У цій справі встановлено, що виконавчий комітет Львівської міської ради, ухвалюючи спірне рішення, не врахував фактичного правового статусу об’єкта всесвітньої спадщини "Львів – Ансамбль історичного центру", який внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і є пам’яткою культурної спадщини національного значення, не взяв до уваги визначеної за законом категорії земельної ділянки, розташованої під таким об’єктом культурної спадщини, виду її використання, дозволеного законодавством, чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин.