У ці дні на Волині та у Луцьку зокрема згадують одну з найтрагічніших та найболючіших сторінок війни на сході нашої країни. Саме 22 травня п’ять років тому відбувся кривавий бій під Волновахою, в якому загинули 17 військовослужбовців 51-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України.

Про це пишуть Волинські новини.

Покладання квітів до пам’ятного фотостенду «Герої Небесної Сотні – Загинули за єдність України» відбулося на Театральному майдані обласного центру Волині.

Так, аби вшанувати та помолитися за полеглих воїнів, прийшли представники влади, громадські діячі, побратими та родичі загилих, а також небайдужі містяни.

22 травня 2014 року о 4:30 ранку відбувся підлий напад проросійських сепаратистів на підрозділ ЗСУ. В цьому бою віддали свої життя 17 військовослужбовців 51-ї окремої механізованої бригади. А втрати у бою під Волновахою стали найбільшими від початку АТО та найбільшими за історію української армії до того часу.

Зокрема, священики відслужили заупокійну молитву, а потому протоієрей Михайло Бучак закликав всіх присутніх стати на коліна: «Я думаю, що сьогодні нам потрібно було б стояти день і ніч перед ними на колінах та дякувати, що в цей день ми можемо стояти на цій площі та з сумом згадувати найкращих».

Далі всі присутні помолилися за полеглих воїнів, прочитавши на колінах «Отче наш».

«Вони на небі, хоча б тому, що вони відійшли у той світ на таке велике свято - свято покровителя Луцька Миколая. Миколай зустрів їх у небі. Це ангели Волині, які піднялися до неба, щоб Волинь процвітала, щоб їхні діти жили в процвітаючій країні. Хай Бог нам в цьому помагає», - зазначив Михайло Бучак.

Насамкінець усі присутні поклали квіти до фотостенду «Герої Небесної Сотні – Загинули за єдність України».

Довідка за Вікіпедією.

Бій під Волновахою — напад проросійських сепаратистів на підрозділ Збройних сил України неподалік міста Волноваха Донецької області, що стався приблизно о 4:30 ранку 22 травня 2014 року. У результаті нападу загинули 17 військовослужбовців 51-ї окремої механізованої бригади.

Втрати у бою під Волновахою сил стали найбільшими від початку АТО та найбільшими за історію української армії до того часу.

Так окреслює ситуацію, що передувала зіткненню, оглядач Юрій Бутусов на Цензор.НЕТ.

«У середині травня (2014) в Кремлі зрозуміли, що сильно недооцінили дієздатність української держави. Всі спроби підняти заколоти в південних і центральних областях України були придушені. Завдяки патріотичному підйому суспільства нове керівництво України зуміло вивести на Донбас частини Збройних сил і Нацгвардії, і приступити до наведення конституційного порядку. 25 травня були заплановані вибори президента України, і було ясно — після них нова українська влада стане повністю легітимною і сценарій повернення Януковича — повністю неможливим.

Російське керівництво вирішило закріпитися на Донбасі, і забезпечити до моменту інавгурації Порошенка сильні переговорні позиції. Для цього було необхідно встановити контроль за більшою частиною районів і міст Донбасу і втримати українську армію і Нацгвардію від подальшого просування на Донбасі, щоб забезпечити нестабільність і безконтрольність регіону і домогтися автономізації та федералізації України.

В.о. президента Олександр Турчинов у міру спішного розгортання української армії направляв всі сили на скорочення зайнятої терористами території. І дійсно, хоча армія не була повністю боєздатна, солдати не мали підготовки, а техніка була найчастіше несправна, відсутнє постачання, але навіть у такому вигляді після просування українських блок-постів на схід всяка терористична активність у звільнених районах різко падала. Бойовики діяли тільки в умовах свободи пересування.

Задум операції українського командування полягав у відсіканні північних районів Луганської області та південних районів від донецько-луганської агломерації, а потім розгорнути війська вздовж державного кордону і відсікти терористів від каналів постачання. Кремль чинив потужний політичний тиск, щоб не допустити розгортання українських військ і присікти їхнє просування на Донбасі. Але коли стало ясно, що зупинити українців не вдасться, диверсійні групи російського спецназу і найманців, перекинуті спецслужбами, почали діяти по всьому Донбасу.

До 22 травня війна йшла тільки в районі Слов'янська. 2 травня диверсанти заблокували колону 95-ї бригади під Карачуном і відкрили вогонь, намагаючись спровокувати стрілянину по беззбройним людям. Загинуло 2 українських десантника. 5 травня відбувся бій у Семенівці — колона Нацгвардії, спецназ "Альфа" з армійськими БТРами були атаковані бойовиками — загинув боєць "Ягуара" НГУ і два офіцери "Альфи". 13 травня під Слов'янськом була атакована колона 95-ї бригади — загинуло 6 десантників.

22 травня бойові дії почалися за межами Слов'янська, і це означало, що Росія перетворить на арену бойових дій весь Донбас. Українська армія продовжувала нарощувати сили. 22 травня російські спецслужби спланували одночасні напади на наші угруповання в Луганській та Донецькій областях. Цілями були обрані наші підрозділи в районі Рубіжного та Волновахи.

Заняття нашими військами ключового в південному Донбасі району Волновахи і блокада підступів до Маріуполя підрозділами 72-ї механізованої бригади було важливим досягненням української сторони. Заняття Волновахи не тільки захищало Маріуполь, а й дозволяло готувати операцію, маючи надійний контакт з батальйонно-тактичною групою 25-ї парашутно-десантної бригади, раніше перекинутої в район Амвросіївки».

Отже, 5 травня 2014 року 1-а та 3-я батальйонно-тактичні групи (БТГ) 51-ї бригади вирушили до Донецької області. У той час бригаду очолював полковник В. Яцків. Перед ним було поставлене завдання створити 9 блокпостів поміж населеними пунктами Донецької області: Курахове — Богоявленка — Вугледар — Павлівка — Єгорівка — Волноваха. До Волновахи колону 51-ї бригади не пропустили проросійські налаштовані місцеві мешканці, які перегородили дорогу. Офіцери 51-ї бригади отримали завдання вести роз'яснювальну роботу серед місцевих та намагатись уникати конфліктів. Блокпости з 1-го по 4-й зайняли підрозділи 1-ї БТГ, з 5-го по 9-й — 3-ї БТГ. Приблизно 17-го травня до бригади надійшов наказ створити ще один блокпост — 10-й, в районі залізничної станції Велико-Анадоль. 10-й блокпост був складним у багатьох відношеннях, і саме тому на ньому особисто перебував командир 3-ї БТГ майор Леонід Полінкевич.

Бій

Між 4 та 6 годинами ранку 22 травня 2014 року на 10-й блокпост 51-ої окремої механізованої бригади ЗСУ, розташований у лісосмузі біля дороги Ольгинка — Володимирівка, неподалік регіонального ландшафтного парку Великоанадольський ліс, напали бойовики терористичної організації «ДНР».

Очевидці повідомляли, що бойовики прибули на 2 джипах та 2 інкасаторських автомобілях (імовірно «ПриватБанку»). За іншими даними, нападники прибули на трьох автомобілях або на двох броньованих інкасаторських машинах, які українські військові ймовірно пропустили повз блокпост, після чого були розстріляні впритул, а поранені добиті.

Сепаратисти вели масований вогонь зі стрілецької зброї, протитанкових гранатометів, кулеметів, мінометів, ПЗРК та кидали ручні гранати по табору сил АТО; під час атаки один з снарядів вцілив у бойову машину, внаслідок чого здетонував боєкомплект. На місце бою було направлено санітарний транспорт для надання медичної допомоги пораненим та їх евакуацію до медичних закладів.

За свідченнями вцілілих учасників бою, бойовики «ДНР» напали на табір сил 51-ої окремої механізованої бригади вночі. Під час бою українські військові не стріляли на ураження, адже в Україні не оголошено війну, здійснюючи попереджувальні вистріли в повітря, по ногах нападників тощо. Поранених українських військовослужбовців добивали снайпери, які розташувалися по обох боках від місця бою у лісі.

Підкріплення у вигляді вертольотів Мі-8 прибуло на місце бою вже після його завершення. Також в Інтернеті з'явилося відео, відповідно до якого український вертоліт помилково обстріляв територію, де знаходилися вцілілі бійці 51-ох окремої механізованої бригади, прийнявши їх за бойовиків «ДНР».

За повідомленням Міністерства оборони України, сепаратисти мали на меті прорвати кільце сил АТО, однак українським військовим вдалося відбити атаку та втримати контроль над блокпостом. Це припущення також підтвердили секретар РНБО Андрій Парубій та виконувач обов'язків Президента України Олександр Турчинов.

Відповідно до інформації, оприлюдненої головним редактором порталу Цензор.нет Юрієм Бутусовим, кількість нападників на табір українських військових могла сягати понад 100 бойовиків. Серед причин нападу та значних людських втрат військові експерти назвали низький рівень бойової і тактичної підготовки, відсутність розвідки місцевості, відсутність належного технічного забезпечення, відсутність взаємодії з іншими підрозділами, які могли б прийти на допомогу та відсутність бойової охорони.

Російський військовий журналіст Аркадій Бабченко причиною знищення українських військових назвав некомпетентність дій командування в умовах партизанської війни, зокрема рішення про ночівлю край дороги. Виконувач обов'язків міністра оборони України Михайло Коваль заявив, що причиною великих людських втрат під час бою стала недоукомплектація та низька боєздатність особового складу бригади. Крім того, в Інтернеті було опубліковано відео, на якому вдень напередодні бою у своєму таборі українські військовослужбовці спілкуються з місцевими жителями-прихильниками «ДНР».