Джеймс Бонд — це видатний англійський шпигун, який використовує найсучасніші гаджети. Джеймс Бонд — це улюбленець жінок. Джеймс Бонд або «агент 007» — це ім’я, відоме кожному.

Але такі асоціації виникають у тих, хто знайомий зі шпигуном завдяки кіно. Олексій Антомонов та Ірина Бондаренко, які перекладають «Бондіану» українською, впевнені, що книжки про нього — це ще й дуже якісна література. Про своє знайомство з Бондом, його творцем, Ієном Флемінгом, та виклики, що постали під час роботи, вони розповіли в рамках презентації нових книжок на 26 BookForum, йдеться на сайті Форуму видавців.

Літературний Джеймс Бонд та Джеймс Бонд із кіно — це два різних образи. Олексій Антомонов впевнений, що у фільмах можна знайти максимум 3% того, що є у книжках: знайомі імена та місця дії. Все інше — чиста фантазія сценаристів.

Більшість людей звикла сприймати детективи як масовий жанр — захопливий, але простий. Однак перекладачі Ієна Флемінга наголошують, що це «літературний, багатий та лексично-насичений автор», перекладати якого не так вже й просто.

Цікаво, що більша частина презентації була присвячена особливостям та складностям саме перекладу, а не змісту творів.
Ірина Бондаренко встигла перекласти близько 20 книжок за свою кар’єру, але мало де зустрічала таку кількість «мовних витребеньок». Інколи вона витрачала цілий день на те, щоб перекласти три абзаци, в яких автор вирішив у всіх подробицях розповісти про тропічних рибок.

Ієн Флемінг з легкою душею розповідає про те, що цікаво саме йому. Він може створити книгу в книзі, використовувати гарлемський акцент, переповісти реальний діалог з воєнним офіцером або перелічувати улюблені сорти віскі. І все це доводиться не просто переказувати українською, а й адаптувати для читачів.

«Перекласти можна все, питання у тому, яких зусиль це коштуватиме».

Друга половина дискусії була повністю присвячена мистецтву перекладу. Ірина Бондаренко розповідала, що її вчили спочатку прочитати твір, а вже потім перекладати його, але їй так працювати не цікаво. Олексій Антомонов погодився з таким методом роботи.
Також перекладачі розповіли про власні робочі ритуали. Світлана наголосила що працює 3-4 години на день, але без вихідних. Олексій же перекладає близько 1250 слів на день. Цю норму він встановив, коли дізнався, що Ієн Флемінг пише 3000 слів щодня.

Завершилася дискусія цікавим питанням: «Коли саме герої романів переходять на «ти»? Та виявилося, що це дуже складне питання, відповіді на яке не існує.

Фото – фотоагентство LUFA