Небажання Берліна підтримати Україну може серйозно позначитися на її лідерах

Ситуація з війною в Україні неабияк стимулює внутрішньополітичні конфлікти в Німеччині та змушує вибухати російські "консерви", яких в німецькому істеблішменті доволі багато. Про те, хто та як у Берліні продовжує опиратись наданню допомоги Україні, яка вкрай їй потрібна зараз, читайте в матеріалі "Апострофа".

Гріхи російських "консерв"

У центрі найгучнішого скандалу, пов'язаного зі співпрацю німецьких високопосадовців з Росією, опинилася Мануела Швезіг — прем'єр-міністр землі Мекленбург-Передня Померанія. Аж до вторгнення РФ в Україну вона була залучена в роботу підтриманого "Газпромом" фонду, покликаного сприяти запуску "Північного потоку-2" в обхід санкцій. 

"Ця структура, прикриваючись захистом клімату, слугувала винятково завершенню будівництва трубопроводу "Північний потік-2", що є просто жахливою справою. Не лише для кліматичної політики, але й особливо з геостратегічної точки зору", — заявляла ще рік тому назад Анналена Бербок, чинна голова МЗС Німеччини.

Фактично, уряд Мекленбурга — Передньої Померанії звинувачують в тому, що він де-факто дозволив себе купити, в чому Мануела Швезіґ пішла стопами сумнозвісного ексканцлера та друга Путіна Герхарда Шредера. З яким, до речі, вона не лише багато років представляла одну партію - Социал-Демократичну партію Німеччини (СДПН) - але й мала дружні стосунки.

"Швезіг та чільні представники СДПН в Мекленбургу-Передній Померанії потрапили під "перехресний вогонь" опозиції в Ландтагу та ЗМІ. Ця жінка займає чільне місце в СДПН, тому скандал з нею вдарить і по партії в цілому, особливо на тлі російської агресії в Україні", — каже "Апострофу" асоційований науковий співробітник Інституту європейської політики в Берліні Віктор Савінок.

Проте Швезіг та уряд відносно бідної східнонімецької землі, фактично куплений нашим ворогом, є лише вершиною айсберга. Ще більшим скандалом стала історія, пов'язана з федеральним президентом Франком-Вальтером Штайнмаєром, який образився на українську владу через відмову української влади запросити його до Києва разом з балтійськими колегами. 

"Зв'язки політиків із СДПН з путінською Росією стають проблемою для цієї партії, там вибачаються та визнають свої помилки, як це зробив президент Штайнмаєр, який, щоправда, формально до СДПН не належить", — каже "Апострофу" аналітик Стокгольмського центру з вивчення Східної Європи Андреас Умланд. 

На його думку, скандал варто було влаштувати багаторічному "путінферштейнеру" вже в українській столиці, запросивши його до Києва та сказавши йому все в очі: це було б ефектніше. Проте і до відмови України прийняти колишнього соратника Герхарда Шредера в Німеччині в деяких колах віднеслись певною мірою з розумінням, пам'ятаючи, як раніше себе поводив Штайнмаєр.
 

Віктор Савінок звертає увагу на те, що хоча Штайнмаєр є таким собі символом держави і позапартійним в силу посади, з його словами в СДПН рахуються, тому реакція на його незапрошення до Києва в німецькому політикумі була все-таки досить різкою. 

"Проблема в тому, що Україна вимагає не лише визнання помилок, а й конкретних кроків, зокрема постачання важкої зброї. Окрім того, Україна прагне схилити німецьку громадськість і політикум, щоб вони розібрались – що робилось не так з політикою Берліна по відношенню до Москви, загроза від якої була недооцінена. На жаль, українські аргументи не сприймаються в конструктивному руслі, їх зустрічають багнетами. Приміром, голова фракції СДПН в Бундестазі Рольф Мютценіх розцінив їх як втручання у внутрішні справи Німеччини", — каже експерт. 

Втім, слід зазначити, що Мютценіх неодноразово виступав "адвокатом" Кремля, зокрема, заявляючи, що вважає обґрунтованими побоювання Росії щодо розширення НАТО на схід. В цілому, його заяви досить часто публікуються в російських пропагандистських медіа, що наводить на різні погані підозри. 

Шольц, есдеки і зброя

"Російські гріхи" німецьких есдеків, у тому числі найвпливовіших, звісно, збурюють німецький політикум, але справжній шторм викликає тема, без перебільшення найважливіша для України зараз: йдеться про постачання нам зброї. Це вкрай непроста тема для Німеччини, у котрої є великі проблеми з власною армією, недофінансованою протягом багатьох років. 

"Зараз придумали схему: східноєвропейські держави передають радянську техніку, на якій українцям не треба вчитися, натомість Німеччина передасть свою техніку цим державам замість радянської зброї", — відзначає Андреас Умланд. 

Але є проблема. За словами Умланда, в Німеччині досі сильною є тенденція пацифізму, хоча в основному цей етап пройдений, але стосовно військово-технічного співробітництва Німеччина не кращий партнер. 

У свою чергу, Віктор Савінок звертає увагу на те, що Шольц знаходиться у складній ситуації, балансуючи між інтересами держави та внутрішньопартійними констеляціями. Він керує урядом, але не займає жодної керівної посади в своїй партії, натомість їх займають представники лівого крила СДПН (йдеться про співголів партії, генерального секретаря та інших зверхників), яке впродовж двох місяців мовчало про напад Росії на Україну або обмежувалось звичайними фразами про "глибоку стурбованість". Жодної конкретики від генсека СДПН Кевіна Кюнерта (теж належить до лівого крила партії) не було, як не чути її і від співголови партії Саскії Ескен. Вона лише нещодавно зустрілась з послом України Андрієм Мельником, і це один з небагатьох кроків на українському напрямку, який робився керівництвом СДПН.

"Вірогідно стратегія Шольца полягає в тому, щоб не провокувати свою партію якимись різкими пропозиціями, а натомість пояснювати, що на нього тиснуть США, Британія, Польща, Україна вимагає багато чого, і цьому тиску неможливо опиратись. Десь так все відбувається і в історії з поставками зброї Україні", — вважає експерт. 

На жаль, днями Bild повідомив, що Берлін вдвічі скоротив можливий експортний список озброєнь для України, викресливши із нього важке озброєння. За інформацією видання, зміни внесені "як завжди, на вимогу відомства канцлера". Таким чином список скоротився з 48 до 24 сторінок. Із 15 видів озброєнь, про які просила Україна, залишилися лише три позиції. Це викликало питання до Шольца не лише в опозиції (ХДС-ХСС), але і в коаліції. 

Фактично, дилема "важка зброя Україні негайно або лише санкції і не більше" досить рельєфно лягла на притаманну німецькому політикуму розбіжність між двома його найбільшими партіями - ХДС і СДПН. Обидві партії опираються на німецьку промисловість, але з ХДС підприємства, більш орієнтовані на посилення сектору безпеки і оборони, а СДПН асоціюється з "денуклеаризацію", миром та вже згаданим пацифізмом. Хоча в останньому зараз активно звинувачують колишню лідерку християнських демократів Ангелу Меркель, яка фактично була основним "умиротворювачем" Володимира Путіна в Європі. Проте нині її однопартійці, що перебувають в опозиції, займають досить жорстку позицію стосовно Москви (звісно, за німецькими мірками). 

Так, колишній кандидат в канцлери, один із лідерів ХДС Фрідріх Мерц розкритикував Шольца за рішення щодо викреслення важких озброєнь із допомоги Україні. ХДС готує проект рішення про надання зброї, який може означати початок підготовки вотуму недовіри Шольцу. 

Звісно, не виключено, що якби ХДС були у владі, а не в опозиції, то вони приймали б такі ж рішення як і СДПН зараз, адже РФ для Німеччини - вигідне джерело дешевих ресурсів, і тому міжнародна безпека для більшості німецьких політиків не є вагомим аргументом. 

"ХДС, як і інші опозиціонери, хоче заробити політичні очки на нинішній ситуації, але навряд вони готові взяти на себе відповідальність за уряд в такий складний час. Не бачу, хто міг би замінити Шольца на посаді. До речі, німецькі оглядачі відзначають, що до війни соціал-демократи з тріском провалили в Бундестазі ініціативу про обовязкову вакцинацію від ковіду, і це могло б коштувати їм щонайменше посади Шольца. Загалом, істеблішмент зайняв позицію, що коней на переправі не міняють. Буде критика Шольца, але це частина торгів за певні питання – наприклад, планується впровадження додаткових механізмів фінансування оборони, що вимагає змін до Конституції", — каже Савінок. 

Як би там не було, попри всю критику з різних боків, Шольц все-таки визначився щодо постачання зброї Україні, заявивши, що не підтримує передачу Україні важкого озброєння, аби уникнути прямої конфронтації НАТО та РФ та ядерної війни. 

"Ми постачаємо зброю, і багато наших союзників роблять те саме. Справа не в страху, а в політичній відповідальності. Я дуже давно сказав, що ми повинні зробити все можливе, щоб уникнути прямої військової конфронтації між НАТО і такою добре озброєною наддержавою, як Росія, ядерною державою. Я роблю все, щоб не допустити ескалації, яка веде до третьої світової війни. Не повинно бути ядерної війни", — сказав він інтерв'ю Spiegel, відповідаючи на запитання журналіста, чого він боїться та чому виступає проти доставки важкого озброєння. 

Журналіст уточнив, чому Шольц вважає, що постачання важкого озброєння Україні, на його думку, може призвести до таких наслідків. 

"Запобігання ескалації у бік НАТО — мій головний пріоритет. Ось чому я не дивлюся на результати опитувань і не дозволяю пронизливим крикам дратувати мене. Наслідки помилки будуть драматичними", - відповів він. 

Того ж дня канцлер заявив, що ембарго на газ із Росії неприпустиме, оскільки не призведе до закінчення війни в Україні, але матиме значні негативні наслідки для Німеччини та всієї Європи, зокрема призведе до падіння німецького ВВП у поточному році на 5%, енергетичної кризи та глибокої рецесії. 

Тобто, соціал-демократи, які принесли на своїх плечах після падіння Берлінської стіни своєрідне продовження Ostpolitik - політики добросусідства і навіть певного зближення спершу з СРСР, а згодом і з РФ, продовжують гнути лінію непровокування Росії. 

Знущання над Україною

На цьому фоні в Берліні був опублікований дуже показовий та справді ганебний матеріал. Низка німецьких колишніх політиків, інтелектуалів (у всякому випадку, вони себе так називають) та лідерів думок оприлюднили відкрите звернення до уряду Німеччини, зміст якого полягає, по суті, в примушенні України у капітуляції. 

Текст листа опублікований на сторінках Berliner Zeitung, видання, створеного у Східному Берліні в перші рокирадянської окупації для так званих "оссі", тобто східних німців. Це звернення, як відзначає німецьке видання, стало реакцією на вимоги ЗМІ та громадськості щодо захисту України та надання Києву важкого озброєння. Натомість, його автори вимагають протилежного і явно мають на меті посилити чинну позицію уряду Олафа Шольца. 

Лист фактично грунтується на російських тезах. Автори звернення вважають, що постачаючи зброю в Україну, Німеччина та інші країни НАТО "де-факто зробили себе стороною війни", а агресія проти України є "полем битви між НАТО і Росією за безпековий порядок в Європі". Вони також вважають, що існує потреба задовільнити "законних інтересів безпеки Росії". Головна ідей листа – Україна все одно програє, тому її треба примусити капітулювати. 

"Незважаючи на повідомлення про успіхи української армії, вона значно поступається російській і має мало шансів виграти цю війну. Ціною тривалого військового опору, незалежно від результату, буде більше зруйнованих міст і більше втрат серед українського населення", - вважають автори і закликають "допомогти" Україні проти її волі. 

"Ми закликаємо уряд Німеччини, країни ЄС та НАТО припинити постачання зброї українським військам та заохочувати уряд у Києві припинити військовий опір", - йдеться у документі. 

Пропонується змусити Україну терміново вивести армію з Києва, Одеси та Харкова, щоби запобігти їхньому руйнуванню. Умовою української капітуляції вони пропонують зробити нейтралітет, визнання Криму російським та дозвіл на "незалежність" Донбасу. 

Лист підписали 18 персонажів, як-то письменниця та журналістка Даніела Дан, німецький співак Александер Векер, а також колишні політики та дипломати, у тому числі троє ексдепутатів Бундестагу – Ентьє Фольмер ("Зелені", учасниця російських "Петербурзьких діалогів"), Норман Пех та Люк Йохімсен (партія "Ліві", відома проросійською спрямованістю), а також чинний член "комітету з цінностей" правлячої Соціал-демократичної партії Німеччини Ганс Міссельвіц. 

Логіка "інтелектуалів" зрозуміла: хай краще Росія доб'є Україну пошвидше, не катуючи, і не варто давати нам зброю, щоб Маріуполів більше не було. Хай росіяни її просто окупують. Той факт, що в Бучі, де росіяни влаштували масові розтріли мирного населення, особливого збройного опору не було, ігнорується як такий, що не вкладається в концепцію. 

Що далі?

Схоже, без екстремальних персональних наслідків до утриманців "Газпрома" не доходить ступінь токсичності Росії. Кремлівські гроші вдало пацифікують німецький політикум. Попри всі перераховані вище обставини, маємо надію, що парламентська резолюція щодо постачання важкого озброєння Україні може набрати більшість голосів, оминаючи думку канцлера, для якого цей фінт може закінчитись недовірою і навіть розвалом коаліції. 

Адже Німеччина у концепції "світ змушує Росію до миру" пасе задніх і скоро може залишитися сама. Більшість цивілізованого світу - за Україну. А нинішній "пацифізм" є ніщо іншим, як цинічною підтримкою геноциду українського народу. Більш того, Україну підтримує (дуже часто - вельми активно) і більшість німецького суспільства. Згідно з недільною тенденцією, яку щотижня збирає Інститут дослідження громадської думки INSA для "Bild am Sonntag", СДПН цього тижня набирає 24 відсотків, що на один відсотковий пункт менше, ніж минулого тижня. Канцлер Олаф Шольц також продовжує втрачати популярність: 52% опитаних кажуть, що він погано справляється з російсько-українською війною (добре його підхід оцінюють 35%). Враховуючи швидку динаміку подій, цілком ймовірно, що нерішучість уряду може призвести до серйозної політичної кризи у Німеччині вже найближчим часом.