Цього дня, 4 травня 1915 року закінчилися бої між Легіоном Українських Січових Стрільців і російськими військами за гору Маківка.

Жорстокі позиційні бої за Маківку (гора Соколівських Бескидів у Карпатах, висота 958 м) розпочались 29 квітня 1915 року між Легіоном Українських Січових Стрільців і російськими військами.

Після захоплення восени 1914 року Галичини, російська армія генерала Миколи Іванова розгорнула наступ через Карпати з метою прориву в Угорщину. Легіон УСС, що займав оборону на Маківці, входив до складу 129 та 130-ої бригад австрійської армії.

Штурм російськими підрозділами позицій січових стрільців розпочався в ніч з 28 на 29 квітня 1915 року. Протягом п’яти днів на схилах Маківки тривали запеклі бої, внаслідок яких російські війська були відкинуті за річку Головчанку.

Бій на Маківці був першим успіхом Українських Січових Стрільців. Перемога над росіянами коштувала стрілецтву чималих жертв – 47 стрільців поклали свої молоді життя у бою з ворогом (середній вік загиблих – 19 – 20 років), 76 було важко поранено, а дехто потрапив у полон.

В результаті героїчної оборони Маківки повністю зірвались стратегічні плани російського командування. Здобуття вершини, що планувалось 29 квітня, здійснилось лише 4 травня, при цьому були використані усі наявні резерви. Внаслідок величезних втрат російські війська не змогли продовжити наступ, і через тиждень змушені були поспішно відступати перед австрійськими підрозділами, що підійшли.

Мужність Українських Січових Стрільців, полеглих під час боїв у подальшому відобразилось у народній пам’яті. Загиблих вояків поховали на південних схилах гори. Їхні могили стали місцем щорічного вшанування всіх полеглих за незалежність України.

Укрінформ